7 квітня на сірійське місто Дума була скинута бомба з отруйним газом – імовірно, хлором. У результаті атаки постраждали близько 150 мирних жителів. У Трампа вже збирають коаліцію для завдання ударів по об'єктах на території Сирії, які контролюють урядові війська й, відповідно, підтримує Кремль.
Про це в ексклюзивному матеріалі «Звір Асад. Як Росія потрапила в сирійську пастку» для «Слова і Діла» розповів журналіст, військовий експерт Денис Попович.
Нова хіматака викликала різку реакцію з боку президента США, який поклав відповідальність за це на РФ і пообіцяв, що за такий злочин вони дорого заплатять, зазначив Попович.
10 квітня події почали розвиватися стрімко, почала утворюватися коаліція для нанесення ударів по Сирії у вигляді переговорів керівництва Великої Британії, Франції та США, підкреслив він.
«Так, британська військова база на Кіпрі переведена в стан повної бойової готовності. До коаліції готові долучитися арабські держави, наприклад, Катар», – додав експерт.
Посилаючись на позицію російського блогера Анатолія Несміяна та з огляду на дані «Аль-Джазіри», журналіст відзначив, що цілями для ударів будуть військові об'єкти, підконтрольні Асаду.
Зокрема, йдеться про військовий аеродром Хамі, аеродром ад-Дамір (Думейр), аеродром ас-Сін, аеродром ат-Тіфор (Т-4), аеродром Шайрат, який американці вже обстріляли минулого року. Також називається низка урядових об'єктів у Дамаску, включаючи резиденцію самого Асада.
За його словами, для ударів можуть задіяти мінімум 800 крилатих ракет і близько 150 літаків.
«Однак для такої концентрації сил спочатку потрібно дочекатися прибуття американської авіаносної ударної групи (АУГ), яка 10 квітня вийшла з Норфолка (США). До її складу входять авіаносець Harry Truman, а також есмінці USS Normandy, USS Arleigh Burke, USS Bulkeley, USS Forrest Sherman та USS Farragut. Пізніше до групи долучаться кораблі USS Jason Dunham та USS Sullivans. Вся ця ескадра йде до Середземного моря», – констатував експерт.
За прогнозами, АУГ прибуде мінімум за 1-2 тижні. Ймовірно, тоді й почнуть розгортатись основні події в регіоні.
Експерт не виключив, що це може відбутися раніше, але все одно коаліція до удару у відповідь готується особливо обережно й поспіху не буде.
Ескалація подій у Сирії вписується в рамки всеосяжного тиску на Росію, який посилився після спроби отруєння Скрипаля, акцентував журналіст.
Він нагадав, що спочатку між РФ і Заходом розгорнулася «дипломатична війна», яка супроводжувалася висилкою дипломатів, потім США запровадили найбільш жорсткі за останній час санкції проти 38 бізнесменів, чиновників і компаній із так званого «кремлівського списку».
Попович наголосив, що санкції вже дали наслідки для економіки РФ – стався обвал курсу рубля. При цьому поки що США просто провчили РФ «маленькою переможною війною», тому що американці мають ще значний запас для посилення цих санкцій.
«Тут, утім, дуже важливо не лише завдати РФ чутливого удару, але й не довести справу до глобального конфлікту. І «полігон» у Сирії дуже добре відповідає таким цілям», – пояснив експерт.
Він нагадав, що за офіційним запрошенням Асада з вересня 2015 року в Сирії діє авіакрило РФ, яке підтримує Асада й дислокується на авіабазі Хмеймім у провінції Латакія.
«АУГ США, яка випливає з Норфолка, запускатиме свої ракети саме з акваторії Середземного моря, а значить, вони пролітатимуть у зоні ураження російських ППО, які охороняють Хмеймім», – уточнив журналіст.
На думку експерта, в разі першого варіанта США досягають найбільш бажаного результату: знищивши Асада, вони покажуть ненадійність РФ як союзника та неефективність широко розрекламованої російської зброї.
При цьому Москва зазнає поразки без жодної втрати, додав Попович.
Якщо розглядати варіант, що РФ почне чинити опір, то слід сказати, що у РФ немає для цього жодних підстав, оскільки удари коаліції формально не будуть спрямовані проти російських військових об'єктів у Сирії, акцентував фахівець. Однак якщо Путін вирішить захищати Асада, то ситуація може розвиватися за трьома сценаріями.
«Суть першого полягає в тому, що ППО РФ спробують збивати крилаті ракети, які летять до цілей. Захистити всі сирійські об'єкти проти рою з 800 крилатих ракет російські зенітники не зможуть, тому коаліція все одно виконає своє завдання й вийде переможцем. При цьому сам Хмеймім, скоріш за все, не постраждає», – пояснив Попович.
Другий сценарій – російське командування вирішить атакувати американські кораблі, продовжив він.
«Цей крок може бути, щоб не витрачати боєкомплект на марне полювання за крилатими ракетами, а відразу ж знищувати їхні носії. Однак без серйозного посилення російського авіакрила така атака буде самогубством», – підкреслив експерт.
Він уточнив, що один лише авіаносець Harry Truman може нести на своєму борту до 90 літальних апаратів, а це значно більше за ту кількість літаків, яку мають росіяни в Сирії.
«При цьому літаки із сирійського угруповання не озброєні протикорабельними ракетами, що робить таку атаку подвійно безглуздою. Значить, потрібні літаки, оснащені протикорабельним озброєнням. Це надзвукові стратегічні бомбардувальники Ту-22 М3, ще радянської розробки, з дальністю дії понад 5 тисяч кілометрів. Але чи готова РФ зіграти на підвищення й задіяти стратегічну авіацію?», – зазначив журналіст.
У разі готовності з'являється третій, найгірший зі сценаріїв. Коаліція буде змушена оголосити РФ агресором, знищити всі її літаки й зачистити авіабазу Хмеймім.
«У британців, американців і французів у регіоні для цього цілком достатньо можливостей, навіть з урахуванням можливого використання стратегічної дальньої авіації РФ. Але саме цей сценарій і виводить ситуацію за межі локального конфлікту, змушуючи Росію поквитатися за розгром», – констатував експерт.
Утім, уточнив він, глобальний конфлікт невигідний для самої Росії.
«Тому для того, щоб уникнути сирійської Цусіми, Путіну доведеться йти на істотні поступки, включаючи ту ж Сирію або Донбас. Або ж усе одно сідати за стіл переговорів, але вже після поразки в Сирії й за більш жорстких умов», – резюмував Денис Попович.
Докладніше читайте в матеріалі «Звір Асад. Як Росія потрапила в сирійську пастку».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»