Політично плідної весни цього року не вийшло. Березень і за погодою, і за настроєм, і за результативністю став частиною похмурої й багатої на скандали зими, а квітень швидко пірнув у великодні свята й, трохи оговтавшись, одразу ж став готуватися до затяжних травневих канікул. Травень уже однією ногою в літі, влітку ж активне громадське життя завмирає: спека й млість. Ось і виходить, що, здавалося б, учора насмішивши всіх розповідями про «осінь реформ», влада вже упускає Україну в нову осінь, останню перед виборами. А там – порожньо.
Лютневе опитування КМІС, в якому Порошенко вперше випав із лідерської пари, цілком могло зафіксувати випадкову девіацію, каприз народних настроїв, але дані соціологічної групи «Рейтинг» за квітень уже не залишають сумнівів: перелом у суспільній свідомості відбувся. Президент як політичний лідер загубився в різношерстій групі, де в діапазоні рейтингу від 4% до 7% перебувають Рабінович, Ляшко, Бойко, Гриценко й навіть Вакарчук із Зеленським.
КМІС оприлюднив президентський рейтинг: реакція соцмережНовий президентський рейтинг, опублікований Київським міжнародним інститутом соціології, викликав суперечки в соцмережах.
Ще показові уточнюючі дані, отримані в дослідженні. Петро Порошенко з великим відривом став лідером антирейтингу: за нього за жодних умов не проголосували б 45,3%, у наступних за ним Яценюка й Ляшка цей показник близько 25%. Лише для двох відсотків він є «другим вибором» у разі, якщо з якихось причин не виходить проголосувати за «свого» кандидата. Якщо це не кар'єрна катастрофа, то як ще назвати таку стартову позицію перед виборчою кампанією?
Характерно, що виборці відвернулися від глави держави не в результаті якихось болісних реформ, які він проводить, це зовсім не горезвісна «куля в лоб», зовсім навпаки. При тому, що майже 70% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні перетворення, якраз серед прихильників Порошенка найбільший запит на стабілізацію, вони менше за інших схильні вимагати змін. Петро Олексійович не лише в очах противників, він і прихильниками не вважається лідером рішучих перетворень, за що вони його й цінують.
Парламентські вибори-2019: стали відомі результати соцопитуванняЯкби парламентські вибори відбулися в найближчу неділю, то найбільше голосів виборців отримали б партії «Батьківщина», «Опозиційний блок», «Громадянська позиція» та «Слуга народу».
До речі, цілком можна погодитися з анекдотичним твердженням Віктора Уколова в його блозі на «Українській правді» про провал опозиції. Тимошенківські 8,8% виглядають дуже непереконливо на тлі влади, в Юлії Володимирівни давно, практично з 2010 року, нічого істотно не зростає. Інша річ, що не політологу нинішньої Банкової про це розмірковувати.
А ось що зростає, то це очікування нових облич. Навіть якщо це обличчя акторів або музикантів, вони для когось привабливіші, ніж обридлі фізіономії політиків. Ніхто з них не витримав випробування часом, в якому сталися жорстокі зіткнення з минулою владою й війна з Росією. Інша річ, що час випробувань не виніс нагору й альтернативу нинішній імпотентній «еліті». Але виборці продовжують чекати: 46% підтримали б нові політичні проекти, якби вони з'явилися, й серед прихильників старих партій третина готові відмовитися від них на користь чогось по-справжньому свіжого.
Не вороги й не друзі: хто скористається антирейтингом Порошенка?Єдиний кандидат на президентських виборах від провладної команди – дедалі більший виклик. Хто з політиків мріє про власні президентські амбіції – в матеріалі політолога Олександра Радчука.
Найбільше заряджені на зміни самостійні й добре освічені люди віком до 40 років. Так, тим самим Петро Порошенко стає в першу чергу кандидатом немолодих людей, залежних від бюджету й не схильних до ризику, який асоціюється в них не з можливостями, а з втратами. Телевізор в допомогу, але, схоже, не допоможе вже й він, з певного рівня жодні реанімаційні надзусилля не здатні повернути пацієнта до життя.
Дивно було б віддавати владу, а значить, майбутнє країни, до рук тих, що розчарували, малосимпатичних і випадкових людей, які нині фігурують в опитувальних списках соціологічних служб. Але в осінь Україна увійде – вже практично входить – не маючи іншого вибору. Може, ця обставина змусить когось провести літо не в приморській дрімоті. А як ні – нарікайте на себе, більше немає на кого.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»