Голова «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко оголосив про злиття своєї партії з «Альтернативою» Єгора Фірсова. Ба більше, він пообіцяв ще якісь взаємні кроки назустріч один одному з «Рухом нових сил», «Самопоміччю», «Народним контролем», Європейською партією, «Силою людей», «Демократичним альянсом» і «Хвилею». Голова йде обертом від перспектив!
Анатолій Степанович нині вигідний наречений. Він міцно прописався в щільній групі з політиків, які трохи відстають від Тимошенко в президентських рейтингах, і єдиний з усіх має позитивний баланс довіри громадськості. А довіра до політиків в Україні – колосальний дефіцит.
Вибори-2019: соціологи назвали фаворитівЯкби вибори президента України проходили в середині квітня 2018 року, то перемогла б лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко.
Є, щоправда, одна проблема: чимало людей, 16,6% за свіжими даними КМІС, взагалі не знають, хто такий Анатолій Гриценко. Можливо, до речі, з цим пов'язаний і відносно високий відсоток тих, хто довіряє йому, серед тих, хто його знає, адже знають його також не дуже. Про тих, із ким Гриценко урочисто об'єднується, навіть не чули. Трохи краще, ніж у самого Гриценка, справи в Андрія Садового: уявлення про львівського мера й лідера «Самопомочі» не мають 15,8% громадян. В опитуванні КМІС фігурував голова «Хвилі» Віктор Чумак, так ось його ім'я нічого не говорить 76,9% українців. Лідер «Демальянсу» Василь Гацько в соцдослідженні не згадувався, зате вдалося з'ясувати, наскільки відомі куди більш розкручені фігури цієї партії. З відомої трійки вчорашніх журналістів, нинішніх депутатів Світлани Заліщук, Сергія Лещенка та Мустафи Найєма про Світлану не знають 85,3%, про Сергія – 69,4%, а Мустафа залишається невідомою величиною для 47,5% українців. Чи варто говорити про впізнаваність Єгора Фірсова з його «Альтернативою» або якихось людей, що керують «Силою людей»?
Це зовсім дивна історія про незнайомих людей. І таємничі незнайомці тут не Гриценко, Чумак або Найєм, а представники одного з найбільш політизованих, до неврастенії, народів світу, чиї знання про політику залишаються якщо не невинно чистими, то сильно, скажімо так, неповними й невпорядкованими.
Електоральні симпатії українців: що засвідчила соціологія?Якби вибори президента України проходили в середині квітня 2018 року, то перемогла б лідерка партії Батьківщина Юлія Тимошенко. Оцінили соціологію експерти.
Не так давно в мене відбулася розмова з одним знайомим, ми жваво ділилися думками про те, що відбувається в Росії, й раптом він запитав: «Цікаво, а де зараз Березовський?» Довелося показати фотографію з кладовища Бруквуд у Британії, де Борис Абрамович спочиває з 2013 року. Виявляється, ми говорили про зовсім різні Росії: він про ту, де ще якимось чином присутній Борис Березовський, а я мав на увазі іншу, ту, де його давно немає, й не стало саме таким чином, як це сталося в будинку його колишньої дружини Галини Бешарової п'ять років тому. Це сильно різні країни.
Так само Україна з Мустафою Найємом і без нього – це віднедавна якісь паралельні світи, зв'язок між якими досить умовний. Але ж крім знання дійових осіб і подій, є ще набагато більш заплутане питання розуміння того, що відбувається. І не лише, як це заведено в нас говорити: «Хто кому Рабінович?», але в найширшому контексті, історичному, культурному, міжнародному, на цей рівень і визнані експерти не завжди витягають.
Звичайно, пересічний громадянин не може й не має знати всіх деталей і тонкощів політичної кухні. Життя, крім Печерських пагорбів, іще існує. І ніщо не заважає такому громадянину вступати в запеклі суперечки про майбутнє країни, адже це і його країна, або всіляко таких суперечок уникати, адже це його життя. Треба лише звітувати собі, що незнання та нерозуміння набагато більше визначає вчинки людей, які живуть навколо нас, і наші вчинки, ніж нам би того хотілося й ніж це було би безпечно для нашого спільного майбутнього.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»