Голосування за Антикорупційний суд та аудитора НАБУ не було випадковим. Адже допустити невдачу без очевидного успіху чи під явний успіх не закласти маленьку «свиню» було неможливо.
Таку думку на своїй сторінці в Facebook висловив політолог Микола Давидюк, передає «Слово і Діло».
У випадку з обранням аудитора НАБУ те, що це не іноземець, точно розчарує Захід через потенційну залежність від влади, зазначив Давидюк.
Рада ухвалила закон про Антикорупційний суд: як голосували нардепиЗакон про Антикорупційний суд був ухвалений у парламенті 315 голосами. Хто і як голосував – на нашій інфографіці.
Однак, додав він, це не буде настільки критично, щоб погіршувати партнерські відносини з Україною як державою, оскільки довгоочікуваний Антикорупційний суд проголосували, причому конституційною більшістю, якої досягали різними шляхами та різними політичними й не лише маневрами.
«Перше – це президент, який усіма силами намагався уникнути ухвалення закону, називаючи його прерогативою то африканських країн, то закликаючи до того, щоб кожен суд був антикорупційним. Однак і втрачати відносини із Заходом він точно не хотів. Особливо напередодні президентської виборчої кампанії. Тому в класичному стилі була розіграна карта політичного шантажу», – уточнив експерт.
У фіналі Порошенко намагався не впустити можливість продемонструвати свої політичні м’язи в парламенті, показавши конституційну більшість та особисту присутність, підкреслив він.
За його словами, осторонь не залишились окремі політичні лідери, які прагнуть зайняти своє місце в політичній грі. Тут слід зважати на заклики Гриценка, блоги Вакарчука й навіть сьогоднішній приїзд Яценюка на фракцію БПП, на якій він і перебувати особливого права не мав.
На його думку, екс-прем’єр намагався не стільки сприяти голосуванню, скільки бути причетним до практично реалізованого рішення й не втратити шанс.
«Друге – це ультиматум Гройсмана, який пішов ва-банк і готовий був піти у відставку в разі негативного рішення, що змусило б депутатів не просто червоніти перед камерами й пояснювати причину провалу, але і йти на дострокові парламентські вибори, чого ніхто робити не хотів. Для депутатів простіше було б підняти ціни на газ для населення, ніж обмежити власні корупційні можливості», – пояснив Давидюк.
За словами експерта, для самого Гройсмана це вихід на політичну сцену уже як політика й незалежного гравця, оскільки до цього були виключно технократичні заяви про дороги, реформи та децентралізацію.
«Це вже була політична заява, яка спровокувала в тому числі такі довгоочікувані зміни в державі та антикорупційному законодавстві, що незліченну кількість разів відкладалися владою. І бажання їх реалізовувати ні в кого не було», – додав політолог.
На його думку, ризик Гройсмана був великим, але, як показав результат, він був того вартий. З іншого боку, прем’єру чи не найлегше було робити такі заяви, враховуючи, що в київській політиці він лише останні 3-4 роки.
ВР проголосувала за створення Антикорупційного суду: що пишуть у соцмережахАнтикорупційний суд в Україні буде. Тепер Гройсман не піде у відставку, а всіх корупціонерів посадять. Що ще пишуть у соцмережах – у нашому огляді.
Інша річ – депутати, частина з яких із маленькими перервами засідають у будинку на Грушевського чи не з 1991 року, підкреслив експерт.
«Третє – це Захід, чий вплив переоцінити, мабуть, буде складно. Адже постійні заяви, мотивації – публічні та непублічні – лунали щодня та чи не що хвилини. Бажання побачити в Україні реальний старт антикорупційної реформи було надзвичайно сильним. Адже від цього залежав результат реалізації ухвалених за останні чотири роки реформ. Що, своєю чергою, вплине на повернення/неповернення Україною взятих кредитів», – констатував фахівець.
Підсумовуючи, він наголосив, що саме Захід в особі Венеційської комісії, МВФ, окремих неурядових організацій у сплаві інтересів з українським населення зміг протягнути через ВР закон, який багатьом депутатам відверто не подобався.
«Наразі варто спостерігати за точністю виконання процедур, швидким запуском, створенням нової структури та стартом роботи. Дедлайни мають бути максимально швидкими, хоч і реалістичними. Проте 2019 рік має стати роком винесення перших справ, гучних, корупційних, публічних, на які всі так довго чекали», – резюмував Микола Давидюк.
«Слово і Діло» розбиралось, як за закон голосували фракції та групи. Порівняти результати з тим, як раніше обіцяли голосувати нардепи, можна за посиланням.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»