Прем'єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання Кабміну заявив, що вперше за сім років Україна повністю забезпечена всіма вакцинами, необхідними для календаря щеплень. У свою чергу, заступник міністра охорони здоров'я Ольга Стефанишина запевнила, що надалі проблем з вакцинами не виникне, тому що в Україні збираються ввести трирічне планування закупівлі вакцин. Спираючись на інформацію в загальному доступі, розглянемо, наскільки ці заяви відповідають дійсності.
На жаль, заява прем'єр-міністра не відповідає дійсності. Дефіцит вакцин і фактичний провал імунопрофілактики пов'язаний з впровадженням в 2015 році системи закупівель через міжнародні організації. Середній термін поставок вакцин за їхнім посередництвом склав близько 20 місяців. В результаті більш ніж півтора року (2015-2016 роки) поставок вакцин не було зовсім. Обсяг закупівлі 2014 року, з якого можна було компенсувати розрив у поставках препаратів, був істотно менше через девальвацію гривні в 2014-2015 роках, що призвело до зниження реального обсягу фінансування на закупівлю вакцин в доларах США більш ніж в два рази.
Брак вакцин вдалося компенсувати до кінця 2017 року (поставки за рахунок Держбюджету-2016) але тільки за рахунок зниження якості закуплених вакцин індійського виробництва. Індійська цільнокліткова вакцина АКДП майже в 100 разів дешевше французької або бельгійської інактивованої вакцини. При цьому індійські вакцини мають значно більше побічних реакцій та гірше переносяться малюками. Саме цим пояснюється значний відсоток відмов батьків щепити дітей.
Неодноразові заяви в.о. міністра, про те, що вакцини, подібні до індійської АКДП, вводять дітям в США та Європі не правдиві. За словами відомого харківського імунолога Андрія Волянського, серед розвинених країн клітинну протикашлюкову вакцину застосовують тільки Сейшели.
«Індійські вакцини АДП-м і АКДП, а також болгарська вакцина АДП – це застарілі реактогенні препарати, що містять ртутний консервант. Поставляються в Україну в 10-дозових флаконах, хоча для внутрішнього ринку Індія застосовує 1-дозовую фасовку. У всіх країнах Євросоюзу застосовуються тільки розщеплені коклюшні вакцини та інактивована тільки (в уколі) поліомієлітна вакцина. Болгарська нерозщеплена вакцина АДП не вводиться шестирічним дітям в Болгарії (використовується бельгійський «Бустрікс»).
Навіть якщо ми готові визнати себе жебраками, які не мають коштів на розщеплені вакцини, є шляхи оптимізації застосування клітинних вакцин. Так, більшість країн Африки та Азії вже кілька років істотно економлять, закуповуючи 5-валентну вакцину (АКДП-ГепВ-ХІБ), але ЮНІСЕФ наполегливо продовжує закуповувати для України три вакцини замість однієї, прирікаючи наших дітей на три уколи замість одного за один похід до поліклініки», – вважає Волянський.
При цьому в регіонах зберігається дефіцит деяких вакцин. У квітні 2018 року прийшло 800 тис. доз вакцини КПК (кір-паратіт-краснуха), закупленої за бюджетні гроші 2016 року. Препарати, куплені за кошти 2017 року, тільки цього літа почали надходити в країну. Наприклад, в Києві на 100 тис. дітей, які потребують щеплення, є 25 тис. доз вакцини.
В цілому ситуація із забезпеченням вакциною КПК детально описана в фактчеку, опублікованому раніше.
Крім того, практично відсутня інактивована вакцина проти поліомієліту, сироватки проти дифтерії, правця, ботулізму.
Заява заступника міністра охорони здоров'я Ольги Стефанишиной про введення трирічного планування закупівлі вакцин в реальності не є досягненням і не стане фактором, що знижує ймовірність появи дефіциту вакцин в майбутньому.
Проблеми в плануванні закупівель вакцин не існує, оскільки, власне, розрахувати потребу в препаратах для проведення обов'язкової імунізації за календарем щеплень дуже просто. Вакцинація проводиться кожному навонародженому за чітко описаною часовою схемою, тому потреба у вакцинах досить постійна й пов'язана з прогнозом народжуваності.
Є проблема з попереднім резервуванням обсягів закупівлі вакцин, оскільки вільного ринку вакцин немає, ринок монополізований кількома виробниками, які не мають надлишкових потужностей. Крім того, вакцини мають тривалий виробничий цикл (деякі до 2-х років). Саме тому основні виробники вакцин планують завантаження своїх виробничих потужностей на 1-1,5 роки вперед.
Реальним механізмом щодо забезпечення безперебійності поставок вакцин може стати тільки висновок багаторічних (на 2-3 роки) договорів на їх постачання з виробниками. Однак, це повністю суперечить положенням Бюджетного кодексу (бюджет включає в себе соціальні програми тільки на поточний рік) і фактично неможливо. Тому без зміни існуючого законодавства говорити про введення довгострокового планування на закупівлі вакцин передчасно.
Експертна група Валерія Дубіля
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»