На початку вересня сестра Олега Сенцова повідомила, що в нього розвинулася гіпоксія – брак кисню в серці та мозку. «Туман у голові, все крутиться, тіло, голова та кінцівки німіють. Кровоносна система взагалі не справляється з наданням кисню організму», – йдеться в листі. 28 вересня голова Ради з прав людини при президенті РФ Михайло Федотов оцінив стан Сенцова як «стабільний, без негативної динаміки». Того ж дня Федеральна служба виконання покарань Росії повідомила, що українського режисера відправили до місцевої лікарні для «корекції лікування». Україна наполягає на допуску українських лікарів до режисера, але поки безуспішно. Сенцов голодує вже 141 день. Тим часом російська «Новая газета» повідомила, що Олега Сенцова можуть обміняти на трьох ув'язнених у США росіян, серед яких Віктор Бут і Костянтин Ярошенко, а також Марія Бутіна, яка перебуває під арештом. При цьому Москва говоритиме безпосередньо з Вашингтоном. Однак у Кремлі заявили, що їм «нічого не відомо» про такий варіант обміну. США мовчать. До слова, міністр закордонних справ України Павло Клімкін ще 25 серпня 2014 року пообіцяв звільнити з російського полону Олега Сенцова.
Про що свідчить поява такого плану й наскільки реальним може бути такою сценарій обміну?
Керівник адвокаційного центру Української Гельсінської групи з прав людини Борис Захаров звернув увагу на те, що якщо такий варіант обміну матиме місце, то Україну фактично виключають із переговорного процесу.
«У РФ є мета – вести на рівних переговори зі США, не визнавати української суб’єктності взагалі. Росія хоче розглядати Україну як об’єкт, вирішувати українські питання без України, умовно кажучи. Те, що ми взагалі є учасником переговорів, зокрема Мінських, – це наслідок того, що РФ змусили на той момент. Росію, безумовно, влаштовує варіант, коли Україна є не суб’єктом, а об’єктом переговорів», – зазначив Захаров.
З іншого боку, додав він, так само, як і зі звільненням Чийгоза та Умерова, в цій ситуації слід думати про людей, а не про суб’єктність України.
Це потрібно задля порятунку Сенцова – не важливо, яким чином він буде звільнений, аби врятований, підкреслив правозахисник.
«Путін використовує долю наших політв’язнів як розмінну монету. Безумовно, що це заручництво, що є карним злочином. Оскільки в нас триває збройний конфлікт із РФ, усі наш політв’язні є заручниками. Така поведінка Росії вкладається в поняття воєнного злочину за Женевською конвенцією», – пояснив він.
У разі такого обміну має бути згода США. Є сподівання, що вони на це підуть, уточнив експерт.
Він нагадав про історію, коли відомого єврейського дисидента, а пізніше політика Ізраїлю Натана Щаранського в 1986 році разом із двома громадянами ФРН і громадянином Чехословаччини обміняли на заарештованих у США чехословацьких агентів Карела Кьохера та Хану Кьохер, а також радянського розвідника Євгена Землякова, польського розвідника Єжи Качмарека та розвідника Німецької Демократичної Республіки Детлефа Шарфенорта, заарештованих у ФРН.
Дисидентів обміняли на 5 розвідників із країн Варшавського договору, додав експерт.
«Причом в, КДБ не могли повірити, що якогось Щаранського, який із їхньої точки зору, не представляв жодного інтересу для Заходу, обміняють на професійного розвідника Землякова та агентів Чехословаччини, які завдали великої шкоди нацбезпеці США. Тобто в такий нерівноцінний обмін не могли повірити. Водночас, хоч і через 20 років, уже ЦРУ оприлюднило сюжет, у якому йдеться про те, що США не вірять, що якихось шпигунів обміняли на самого Щаранського», – акцентував правозахисник.
«Різний підхід у цінностях. Хто для кого більше значить», – резюмував Борис Захаров.
Раніше аналітики «Слова і Діла» з’ясували, хто з українських політв'язнів голодує на знак протесту.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»