Президент своїм указом розпорядився належним чином відзначити в 2018 році День гідності і свободи, «в зв'язку з п'ятою річницею початку масових акцій громадського протесту, які відбулися під час Революції гідності в листопаді 2013 року-лютому 2014 року, вшанування громадянського подвигу учасників Помаранчевої революції і Революції гідності». Цікаво буде подивитися, що там зараз вважають «належним чином».
Останні роки відзначення проходило за приблизно однаковим сценарієм. Петро Олексійович із Мариною Анатоліївною 21 листопада зранку, поки Київ ще не прокинувся, йдуть щільно перекритим кварталом на вулицю Небесної Сотні, покладають квіти й відбувають у ранковій тиші. Пізніше туди ж приходять очільники уряду та Верховної Ради, вислуховуючи від жителів і гостей столиці, що ті думають про уряд і Верховну Раду. Потім протягом дня й аж до пізнього вечора Майданом та урядовим кварталом переміщуються групи розгніваних людей у камуфляжі, за якими стежить у десять разів більша кількість уважних людей у камуфляжі й без. Начальство ховається десь у своєму колі на урочистому концерті.
Роковини розстрілів на Майдані: що обіцяють політики18-20 лютого в Україні згадують тих, хто загинув у результаті розстрілів на Майдані. Ці дні стали найбільш кривавими за час Революції Гідності.
Повторюється історія з Днем свободи, заснованим Віктором Ющенком. У 2005 році 22 листопада вперше відзначили день початку Помаранчевої революції, і тоді на Майдан знову вийшли і Ющенко, і Тимошенко, хоча між ними на той час собака пробігла. За рік уряд країни вже очолював Віктор Янукович, про жодне масове святкування, зрозуміло, йтися не могло. Кілька років цей день був приводом для партійного святкування «Нашої України» в ностальгічних помаранчевих кольорах, а в 2011 році президент Янукович, чия перемога, як йому тоді здавалося, назавжди закрила помаранчеву тему, взагалі скасував свято, натомість заснувавши День соборності й свободи. Неприкаяну свободу, таким чином, приліпили до соборності, день якої відзначався 22 січня.
Ні, зараз ніхто скасовувати нічого не буде, про це й заїкнутися не наважаться, але проблеми з масовим відзначенням очевидні. Людям і вождям бачити один одного неприємно, а останнім – ще й небезпечно. І, здавалося б, дідько з ним, площі – народу, концертні зали – керівництву, але наближення виборів ніби зобов'язує зробити крок назустріч виборцям, показати свою близькість масам, публічно розділити з ними колективну пам'ять і сподівання. Якщо не можеш цього, про який кредит довіри взагалі може йтися?
Революція Гідності до та після: як змінилося життя українців за 4 роки в цифрахСередня зарплата, курс валют, ціни й «комуналка» – порівнюємо, як змінилося життя українців за останні 4 роки – напередодні Майдану і сьогодні.
Втім, завжди є перевірений метод: поширити відповідний циркуляр і підвезти на Майдан школярів, студентів і бюджетників, а ВІП-зону надійно відокремити щитами й кордонами поліції та Національної гвардії. Гімн, молебень, мова, оркестр, ввечері – хор імені Верьовки в палаці «Україна». Звичайно, чисто знущання над самою ідеєю Майдану та його пам'яттю, але вчергове зробити вигляд, ніби так і треба, технічно буде нескладно. Одна проблема: конкуренти.
Основні учасники президентських перегонів із задоволенням обійшли б тему Майдану мовчанням. У світлі тих днів вони всі виглядають у кращому разі блідо. Ніхто або не має до них жодного стосунку, або дуже непрямий, а випробування тодішніми високими очікуваннями й вимогами не пройшов ніхто. Та тільки нинішня кампанія в першу чергу про долю майданної спадщини, відмовчатися не вийде. Значить, говорити й щось показувати будуть усі, намагаючись вичавити зі священної дати максимум. Має вийти дуже показово, фальш на таких речах приховати практично неможливо. Дві точки, початок і завершення Майдану, стануть показовим випробуванням для кандидатів. За цим варто пильно спостерігати. Належним чином.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»