На початку місяця Юрій Бойко та Вадим Рабінович оголосили про створення «Опозиційної платформи – За життя», щоб разом узяти участь у парламентських виборах і висунути єдиного кандидата на президентські. В результаті балотуватися на головну посаду в країні буде Бойко (в нього, за даними соціологічних опитувань, рейтинг трохи вищий), і перед виборами це, очевидно, не останнє об'єднання сил. «Слово і Діло» сьогодні згадувало, до чого призводили політичні об'єднання в Україні.
Невдала спроба об'єднатися й висунути єдиного кандидата в президенти була в 1999 році: Олександр Мороз, Євген Марчук, Володимир Олійник та Олександр Ткаченко оголосили про створення політичної коаліції «Канівська четвірка», щоб протистояти чинному главі держави Леоніду Кучмі. Цим єдиним кандидатом став колишній прем'єр-міністр Марчук. Однак після його висунення Мороз відмовився від домовленостей і самостійно включився в президентські перегони. Олійник зняв свою кандидатуру на користь Марчука, а Ткаченко – на користь лідера Комуністичної партії Петра Симоненка.
Чи з’явиться єдиний «проросійський» кандидат у президенти?Проросійські політичні партії намагаються знайти з-поміж себе єдиного кандидата в президенти. Чому в них це виходить не дуже та хто є потенційними претендентами, розбирався політолог Олександр Радчук.
У підсумку з «четвірки» до другого туру виборів не пройшов ніхто. Мороз посів третє місце, Марчук – п'яте. А Кучма в другому турі впевнено обійшов Симоненка й знову зайняв крісло на Банковій.
У серпні 2011 року перед парламентськими виборами-2012 про об'єднання повідомили Партія регіонів і «Сильна Україна» Сергія Тігіпка. До виборів партія Тігіпка не дожила, в березні 2012 року «Сильна Україна» оголосила про саморозпуск (у 2014 році вона відновила свою діяльність), а її членам рекомендували вступити до Партії регіонів. «Регіонали» восени 2012 року отримали 30% голосів виборців, 72 місця у Верховній Раді і 115 – за мажоритарними округами.
Перед парламентськими виборами 2012 року відбулося ще одне злиття: «Фронт змін» Арсенія Яценюка та «Народна самооборона» Юрія Луценка увійшли до складу об'єднання «Батьківщина». На виборах вони отримали 25,5% голосів і 62 місця в Раді. У 2013 році «Фронт змін» остаточно ухвалив рішення про самоліквідацію, всі члени партії вступили до «Батьківщини».
Після Революції Гідності, в березні 2014 року, була створена партія «Правий сектор», до складу якої увійшли УНА-УНСО, «Тризуб» ім. Степана Бандери, «Білий молот», «Карпатська Січ», «Чорний комітет», «Комітет визволення політв'язнів» та окремі члени ВО «Свобода». Лідером «Правого сектору» став Дмитро Ярош, який брав участь у президентських виборах 2014 року як самовисуванець і набрав лише 0,7% голосів. Пізніше з партії вийшла УНА-УНСО, також її залишив сам Ярош.
Останнє гучне об'єднання було в 2015 році – УДАР Віталія Кличка увійшов до «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» для спільної участі в місцевих виборах. Цей похід на вибори можна назвати успішним: Кличко був обраний мером Києва, а найбільша кількість депутатів до місцевих рад була обрана саме від БПП.
Детальніше – на інфографіці.
Нагадаємо, раніше «Слово і Діло» аналізувало, які обіцянки протягом тижня давали ймовірні кандидати в президенти.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»