У середу ввечері в Одесі, причому в самому центрі, на Рішельєвській, скоїли напад на Анатолія Гриценка, кандидата в президенти й одного з лідерів виборчих перегонів. Через два дні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що п'ятеро нападників впізнані й затримані, ще дванадцять осіб можуть бути притягнуті до відповідальності.
«МВС буде жорстко припиняти практику, яку дехто намагається впроадити в українському суспільстві: спроби зриву виступів кандидатів на виборах, організацію нападів і провокацій навколо них, дискредитацію безіменними й фейковими інформаційними матеріалами. НЕЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ ОПОЗИЦІЙНОСТІ ПОЛІТИКІВ ДО ЧИННОЇ ВЛАДИ! Рівні права на політичну діяльність для всіх – основа цивілізованої демократії. Кожен із політиків може розраховувати на забезпечення й захист своїх прав і свобод», – дав слово Аваков. Гарно написав, так?
У мережі обговорюють напад на Гриценка в ОдесіНа Анатолія Гриценка та його соратників в Одесі напали невідомі, є постраждалі. Що про це думають у соцмережах – у добірці Слова і Діла.
Питання, між тим, все те ж, що і в десятках інших випадків: хто замовник? Тітушня Гриценка від Луценка не відрізнить, потрібен хтось, хто покаже пальцем і дасть команду «фас». А в Одесі є лише дві людини, які можуть безкарно демонструвати, що на їхній території чужинцям не місце, – це мер Геннадій Труханов і неофіційний господар міста Володимир Галантернік. Впевненість у безкарності вкорінюється в домовленості з центром, що його інтерес буде неодмінно врахований. Гриценко точно не в інтересах Банкової, ось і будь ласка. А дрібних шакалів-виконавців можна й Авакову згодувати, нехай грізний пост напише.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, що вивчає справу про замах на Катю Гандзюк, вирушила до Херсона, й за добу голова комісії Борислав Береза написав у Фейсбуці про свої враження: «Те, що відбувається в Херсонській області, – це не проблема, а повний п@здець. Ми в шоці. Приїхали розбиратися в справі Каті Гандзюк і копнули глибше. Інформація, отримана нашою ТСК, жахає. Від контрабанди до сепарів, від наркотрафіку до глобальної корупції, від спайки влади з криміналом до вирубки лісу, від співпраці з окупаційною владою Криму до впливу регіоналів-утікачів на регіон. Те, що тут відбувається, – це не дно. Це гірше. Тут потрібно запроваджувати надзвичайний стан, тому що воєнний стан поліпшень не дав.
За свідченням повноважного представника президента в АР Крим Бориса Бабіна, є факти небезпеки в плані нацбезпеки та всі ознаки загрози втрати національної державності. Пекло, пекло й ще раз пекло. Нашу ТСК треба було створювати хоча б заради того, щоб заслухати сьогодні свідків. Але якщо не буде жодних дій, щоб навести лад, то можна вважати, що Україна як держава готова втратити. Тому що тут область скочується в неофеодалізм».
Власне, нічого нового порівняно з тим, про що весь час говорила, писала й кричала Гандзюк, народні депутати, судячи з усього, не дізналися, але коли ця інформація звалюється на голову вся відразу, в похмурій непривабливості й безпросвітності, не дивно, що з очей і вух починає йти кров. У коментарях на пост Берези стали приходити відповіді з різних міст України, де люди питали депутата, чи не впав він із Місяця: «У нас все те ж саме». Власне, й Київ не далеко пішов: самому Бориславу нагадали про «успіхи» його розпіареної боротьби з гральним бізнесом у столиці.
Напевно, в якихось деталях ситуація в Херсоні відрізняється від того, що діється в Одесі, а в Харкові порядки трохи інші, ніж у Миколаєві або Мукачеві. Але загалом усюди приблизно одне: неофеодалізм.
«Моя Батьківщина – Бахмут, Рева – мер із квітня 1990 року й до сьогодні, – пише один із коментаторів поста Борислава Берези. – Все місто і район його. Зараз почав продавати все своє іншому бандиту – «Вухатому», зібрався на пенсію». Чи потрібно нагадувати, що Бахмут – це вчорашній Артемівськ, місто, відбите в сепаратистів, яка грає найважливішу роль в забезпеченні нинішніх військових потреб. Навіть це не послужило причиною, щоб прибрати міського голову, який у квітні 2014 року підняв над міськрадою прапор «ДНР».
Просто такі хлопці тямущі й поступливі, не те що Гандзюк, або Стерненко, або Михайлик. І з «Вухатим» домовитися проблеми не складе.
Такі «вухаті» всюди, й вони завжди знають, хто замовив, як і замовлені здогадуються про замовника. А чіпати замовників не можна, тому що вся піраміда посиплеться, ось де загроза нацбезпеці й державності. І те, що український неофеодалізм залишився незайманим останні п'ять років, як і двадцять років до цього, говорить, що основна робота з витягування країни з пекла ще навіть не починалася.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»