Російські інвестиції в Україні фактично завжди були першими. Просто протягом тривалого часу вони надходили через приховані канали.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт економічних програм Центру Разумкова Володимир Сіденко, оцінюючи дані Держстату, згідно з якими РФ стала найбільшим інвестором в економіку України в 2018 році.
«Інвестиції з РФ часто маскувалися різними формами й напрямками, які не показували джерела походження цих інвестицій. Сьогодні співробітництво через певних юридичних, фізичних осіб ускладнене через режим санкцій. Крім того, офшорний бізнес уже не такий динамічний», – зазначив Сіденко.
Тому зараз ситуація починає відкриватися й відповідати реальності. Крім того, за останній час відбулося погіршення умов інвестування в Україну через те, що в нас не розв’язується питання воєнних конфліктів, уточнив він.
«Ризики військової ескалації залишаються високими. Ба більше, не видно перспективи вирішення конфлікту. По-друге, настає певне розчарування через те, що в країні фактично імітується антикорупційна компанія. Інвестиційний клімат не поліпшується. В підсумку в такому середовищі можуть працювати ті інвестори, які звичні до таких умов. Росіяни якраз звикли до цього», – пояснив експерт.
Скільки прямих інвестицій та з яких країн надійшло в Україну за останні вісім роківНайбільше грошей в українську економіку в 2018 році вклала країна-агресор. Найпривабливішою для фінансування стала банківська сфера.
На його думку, такі показники Держстату свідчать не стільки про активність російських інвесторів, скільки про зменшення активності інших іноземних інвесторів.
У таких умовах, коли складно працювати, як правило, залишаються ті, хто може швидко отримати прибуток і перевести його в свою країну, підкреслив він.
«Тобто в основному вкладають кошти у види діяльності, де відбувається швидкий обіг капіталу. Як правило, торгові мережі, оптово-роздрібна торгівля. Здебільшого, навіть, якщо торговельні мережі виступають під західною франшизою, вони все одно пов’язані з російським капіталом. Вже й конфлікти були, коли деякі наші патріотичні сили виступали проти певних торгових мереж. Це все має місце досі», – акцентував фахівець.
За його словами, вже є напрацьовані схеми, операції, які можуть реалізувати навіть за таких несприятливих інвестиційних умов, тому й маємо такі показники.
Не слід шукати причину лише в російському факторі, адже значною мірою ситуація показує загальні несприятливі тенденції в інвестиційному кліматі, які не дають приходити сюди іншому капіталу, додав він.
Найактивніше вкладають кошти в промисловість, оптово-роздрібну торгівлю, а от банківсько-фінансові операції потроху відходять, оскільки російські банки поставлені в такі умови, що працювати дуже складно. Можливості є і в енергетичному секторі, зокрема щодо впровадження зеленої енергетики, наголосив економіст.
«Однак тут ситуація складніша. Багато залежить від загальної політики енергозбереження, реформи комунального сектора. В цих компонентах наша політика досить маловиразна», – уточнив він.
«Серед іншого, також для інвесторів цікавий сільськогосподарський сектор навіть за таких умов. Тут є перспективи. З усіх секторів, які не пов’язані з обігом, агропродовольчий сектор є найбільш успішним і привабливим», – резюмував Володимир Сіденко.
«Слово і Діло» проаналізувало, хто і як вкладав в Україну гроші протягом 2010-2018 років.
Пік прямих інвестицій припав на 2011 рік, коли сума вкладень перевалила позначку в 6 мільярдів доларів. Провальним для інвесторів став 2014 рік, коли суми прямих надходжень впали більш ніж удвічі.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»