Рік, що минає, не дав відповіді на запитання, коли закінчиться війна в Україні. Ба більше, бойові дії були перенесені на море. Росія почала блокаду Азова й здійснила агресію проти українських моряків у Чорному морі біля Керченської протоки. Це призвело до запровадження воєнного стану в суміжних із РФ областях нашої країни. Крім того, Україна почала отримувати зброю зі США й змінила формат проведення сухопутної військової операції на Донбасі.
Азовський фронт
У 2018 році Росія почала морську війну з Україною. Відразу після введення в експлуатацію мосту через Керченську протоку в середині травня прикордонники ФСБ РФ почали регулярно зупиняти та оглядати іноземні торгові судна, які прямують до азовських портів Маріуполя та Бердянська, а також із цих портів. Одним із приводів до цих дій, очевидно, стало затримання 25 березня українськими прикордонниками сейнера «Норд» із керченською реєстрацією за порушення порядку вибуття з окупованого Криму. Судно було відконвойоване до Бердянська.
Іноді затримки іноземних судів тривали кілька діб. Так почалася блокада Азовського моря, яка завдала величезних збитків економіці регіону. Як пояснив міністр інфраструктури Володимир Омелян, станом на кінець жовтня через російську блокаду українські порти на Азові недорахувалися близько мільярда гривень, а маріупольський порт був змушений перейти на чотириденний графік роботи.
Крім того, РФ різко збільшила своє корабельно-катерне угруповання на Азові. Зокрема, заступник голови Держприкордонслужби України Василь Серватюк повідомив, що в Азовському морі вже є більш ніж 120 кораблів і катерів РФ, тобто майже вшестеро більше, ніж може виставити тут Україна.
Така ситуація створила передумови для вторгнення російської армії з моря. Відповідні дії Києва спочатку мали демонстраційний характер у вигляді численних військових навчань на узбережжі, а також обльотів берегової лінії. Конкретні кроки були зроблені лише у вересні, коли було вирішено збудувати в Бердянську військово-морську базу. Для цього до Бердянська сухопутним шляхом були перекинуті два малих броньованих артилерійських катери «Лубни» та «Кременчук». Ще два кораблі ВМСУ «Донбас» і «Корець» перейшли через Керченську протоку.
Азовська криза: чи варто Україні чекати вторгнення з моряНа Азовському морі зростає небезпека висадки російського морського десанту в районі Маріуполя та Бердянська.
Друга спроба українських військових кораблів пройти через Керченську протоку закінчилася морським інцидентом 25 листопада. Два бронекатери «Нікополь» і «Бердянськ», а також рейдовий буксир «Яни Капу», що прямували з Одеси до Маріуполя, нарвалися на агресію російських прикордонників. Вони таранили й пошкодили «Яни Капу», а потім, коли українська корабельна група спробувала відійти, атакували її й захопили всі три кораблі разом з екіпажем. При цьому катер «Бердянськ» був пошкоджений артилерійським вогнем.
Таким чином, саме 25 листопада російські військові вперше «офіційно» атакували українські кораблі, не вдаючи із себе «іхтамнетов» або «відпускників». Агресивні дії росіян призвели до запровадження воєнного стану в 10 прикордонних із Росією областях України.
Анексія Криму, що не була визнана ані Україною, ані світовою спільнотою, створила ситуацію, за якої Крим юридично вважається українським, але фактично перебуває під контролем РФ. З юридичної точки зору, наші моряки безперешкодно можуть користуватися Керченською протокою. Ба більше, чинні норми міжнародного морського права, а також двостороння угода між Україною та РФ, укладена в 2003 році, забороняють Росії (та й Україні також) перекривати протоку для військових кораблів, що прямують під прапором однієї з країн. Однак із точки зору Кремля, який вважає півострів «своїм», українські кораблі вторглися в «територіальні води» РФ. Хоча навіть якби Крим і був визнаний російським, захоплення кораблів усе одно відбулося за межами територіальних вод.
Як би там не було, але Україна не може самотужки протистояти Росії на Азові, зважаючи на величезну військову переваги останньої. Тому питання міжнародної підтримки в 2018 році постало для України як ніколи гостро.
Західний вітер дме
...І в цьому сенсі 2018 рік став успішним – Україна почала отримувати зброю зі США. Зокрема, 1 березня Держдепартамент США затвердив рішення про постачання Україні 210 ракет і 37 пускових установок ПТРК Javelin. Наприкінці квітня ці системи прибули в Україну.
ПТРК Javelin – це протитанковий комплекс третього покоління, що дозволяє діяти за принципом «вистрілив і забув». Ракета, оснащена інфрачервоною головкою самонаведення, яка сама знайде ціль. Крім того, ракета Javelin вражає ціль згори, тобто в найбільш вразливі зони радянських танків Т-64 і Т-72, якими озброєні бойовики на Донбасі.
Всі ці властивості вигідно відрізняють Javelin від ПТРК попереднього покоління, в тому числі й українських систем. У них оператор і після пострілу має «супроводжувати» ракету, наприклад, продовжуючи утримувати об'єкт у прицілі. Це підвищує ризик знищення розрахунку. Водночас беззаперечною перевагою українських ПТРК, чиї ракети наводяться лазерним променем, є дешевизна порівняно з Javelin і можливість виготовляти їх у великих кількостях незалежно від зарубіжних поставок.
Однак через ситуація, що загострилася на морі, Україна терміново потребує посилення військово-морського флоту. Були зроблені й ці кроки. Наприкінці вересня в розпорядження ВМСУ були передані два патрульних катери типу Island. Щоправда, до складу флоту вони ще не увійшли, оскільки їх потрібно дооснастити озброєнням і аевним обладнанням. Також тривають переговори про постачання в Україну двох фрегатів типу Oliver Hazard Perry, які можуть бути озброєні протикорабельними ракетами типу Harpoon.
Практично повна відсутність сучасного ракетного озброєння є дуже серйозною проблемою української армії й флоту. У 2018 році цей пробіл щосили намагалися заповнити. Зокрема, після дворічних випробувань був узятий на озброєння 300-мм ракетний комплекс «Вільха», що являє собою глибоку модернізацію радянської РСЗВ «Смерч» і оснащений однойменною високоточною ракетою розробки київського КБ «Луч».
Теоретично ракетний комплекс «Вільха», створений на базі РСЗВ «Смерч», здатен вражати 12 різних цілей на відстані понад 120 км. Він має посилити ракетний щит нашої країни, основним засобом якого на сьогодні є старий радянський оперативно-тактичний комплекс «Точка-У», взятий на озброєння незадовго до розпаду СРСР. 24 серпня 2018 року установка «Вільха» була показана на параді з нагоди Дня незалежності України.
Виробництво «Вільхи» вже почалося. Згідно з відкритими джерелами, станом на кінець 2018 року відомо про початок складання другого вдосконаленого зразка пускової установки ракетного комплексу.
Взяті «Вільхи» на озброєння стали, мабуть, найбільш помітним у медійному плані успіхом українського ВПК в 2018 році. Крім цього, столичне КБ «Луч» розробляє ще один ракетний комплекс – «Нептун».
Заявляється, що «Нептун» буде оснащений однойменною високоточною крилатою ракетою наземного, морського й повітряного базування. Він якраз і має вирішити проблему відсутності в Україні сучасних протикорабельних ракет.
5 грудня 2018 року були проведені успішні випробування наземного варіанту крилатої ракети «Нептун» разом із модернізованим в Україні зенітним ракетним комплексом С-125. Під час випробувань ракета влучила в ціль на відстані в 280 км. У морському варіанті ракета базуватиметься на катерах типу «Веспа» (ще відомий як «Лань»), що мають суттєво посилити можливості українського флоту. Втім, контракт на будівництво головного катера цього проекту поки не укладений. Що ж стосується наземного варіанту «Нептуна», то завершення випробувань очікується в першій половині наступного року.
Новий формат війни
Ще одним важливим результатом 2018 року стало переформатування військової операції, яка відбувається на Донбасі. 30 квітня 2018 року антитерористична операція (АТО) була завершена й переформатована на операцію Об'єднаних сил (ООС). Головна відмінність полягає в тому, що командування операцією перейшло від Антитерористичного центру СБУ до військових, які, власне кажучи, й мають займатися плануванням і реалізацією військових операцій, що зараз тривають на Донбасі. Передбачається, що цей крок допоможе значно поліпшити управління військами.
Командувачем ООС був призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв. При ньому українські війська продовжили практику захоплення «сірих зон» – простору, розташованого між позиціями протиборчих сторін. Місцями противник був відсунутий зі своїх позицій на Світлодарській дузі, на Бахмутській трасі, а також у районі Горлівки.
Проте слід визнати, що істотних змін на чиюсь користь на Донбасі не відбулося. Ситуація є патовою й не дає відповіді на запитання, коли бойові дії закінчаться. Українські війська не можуть завдати рішучого удару по бойовиках, побоюючись нового втручання російської регулярної армії. З іншого боку, ескалація не дуже вигідна й РФ. Президент Росії Володимир Путін не приховує, що чекає результатів президентських виборів в Україні в 2019 році, щоб уже з новим керівництвом країни перезапустити переговорний процес і завершити його на прийнятних для себе умовах. Завданням-максимум є змусити Україну забути про Крим, а також забезпечити окупованих районах Донбасу широку автономію в складі нашої країни.
Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»