Можливість обміну залишається відкритою. Фактично, така двозначність зі статусом моряків, які визнають себе військовополоненими й за фактом ними є, для Росії незручна. Це виток нової агресії в конфлікті, РФ краще закрити й перегорнути цю сторінку.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко, оцінюючи інформацію російських ЗМІ, які посилаються на дипломатичні кола, про те, що РФ може в 2019 році обміняти українських військових моряків на росіян, які перебувають в ув'язненні в Україні.
«Двозначність зі статусом українських моряків незручна для Росії. Ймовірно, там також відбувається пошук вирішення ситуації. До того ж ми були свідками певних подій, які свідчать про можливість сценарію обміну. Зокрема, домовленість та конкретні дії з лікуванням тих, хто був засуджений за тероризм, а насправді був військовополоненим із російського боку. Тобто ті, хто перебуває в Україні в місцях позбавлення волі. Це також є свідченням того, що відбувається певне просування в цьому питанні», – зазначив Павліченко.
На його думку, перспективи для звільнення українських моряків є. Не виключено, що вже найближчим часом можуть бути якісь дії в цьому напрямку.
При цьому питання обміну не врегульовані в правовому полі й потребують дипломатичної тиші, додав він.
«Головне завдання «Лефортово» – забезпечити людині ізоляцію від зовнішнього світу» – Ілля НовіковРосійський адвокат Ілля Новиков розповів про справу затриманих українських моряків і московське Лефортово.
«Тут не має бути резонансу. Прописаних правил немає. Працюють інші фактори, які можуть вплинути або на пришвидшення, або ж, навпаки, на призупинення процесу. Наразі актуальним є принцип не «нашкодити», щоб українці якнайшвидше повернулися додому», – уточнив експерт.
Він не виключив, що РФ може використати це питання перед виборами. Хоча може бути й низка інших чинників.
«Тому говорити однозначно, що це саме так, не можна», – підкреслив фахівець.
За його словами, однозначно те, що в цьому процесі звільнення, відповідно до третьої Женевської Конвенції 1949 року, обов'язковою стороною має бути Комітет Червоного Хреста. Чому цього не відбувається – відкрите питання.
Не виключено також, що посередником може бути третя країна, але для цього потрібна згода України та РФ, акцентував він.
«Якщо така згода буде, то можлива участь третьої країни. Так, наприклад, як було з Мінським майданчиком. Тоді країною-посередником стала Білорусь, яка є певним сателітом РФ. Однак у цій ситуації може бути запропонована більш нейтральна та авторитетна на світовому рівні країна, яка могла би бути гарантом дотримання правил обміну. Такий сценарій не виключається», – пояснив правозахисник.
Проте наразі відбуваються переговори, які мають на меті завершення процесу без включення третіх сторін, наголосив він.
«Звичайно, це можливо, але це підносить подію на світовий рівень. Конфлікт, який триває пятий рік, на сьогодні вже розглядається на світовому тлі порівняно з іншими гострими точкам, як більш заморожений і менш гострий. Події в Керченській протоці підбурили конфлікт і вивели з гібридного стану до більш видимого. Проте разом із тим світ намагається не роздмухувати ситуацію, а вирішувати все більш дипломатично, методами тиску», – резюмував Олександр Павліченко.
Раніше адвокат Ілля Новіков назвав першочергові завдання щодо захисту українських моряків. Інтерв'ю адвоката читайте на нашому порталі за посиланням.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»