На позачергових парламентських виборах 2014 року найбільшу кількість голосів виборців отримала партія «Народний фронт». Її лідер Арсеній Яценюк протягом виборчої кампанії позиціонував себе як «готовий кандидат у прем’єри». Месидж був доволі простий – оберіть команду «Народного фронту» й отримаєте надійного очільника Кабміну, що знає, як вивести країну з кризи.
Звісно, виборці голосували не лише за таку ідею. Однак саме така «проекція на майбутнє» суттєво підвищила шанси «Народного фронту» зразка 2014 року здобути серйозну підтримку серед громадян.
Вже зараз, у розпал президентської передвиборчої кампанії 2019 року, очевидно, що найбільш рейтингові кандидати в президенти могли б назвати імена своїх соратників, які разом із ними єдиною командою розбудовуватимуть державу вже після виборів.
Втім, майже в усіх нинішніх кандидатів є серйозні кадрові проблеми. А вирішувати їх доведеться швидко – вже протягом 2019 року. Очевидно, що існують дві найбільш життєдайні моделі. Перша – домовлятися з потенційними ідеологічними союзниками та формувати команду з найбільш потужних представників за певними квотами. Друга модель передбачає підбір на основні посади до виконавчої влади за рахунок власного кадрового резерву.
«Парад» кандидатів і загроза фальсифікацій: тенденції виборів-2019ЦВК зареєструвала п'ятьох кандидатів у президенти України. Про виборчу кампанію-2019 поговорили з експертами.
На жаль, реформа державної служби хоча й передбачає деполітизацію чиновницької вертикалі, політичний фактор завжди гратиме головну роль. Зокрема, як правило, і очільник Кабміну, і міністри в його уряді є результатом домовленостей та розподілення за партійними квотами учасників коаліційної більшості в парламенті. В Україні склалася унікальна «дуалістична» модель управління, коли президент, хоч і не є формальним очільником виконавчої влади, однак має суттєвий вплив та важелі на формування Кабміну.
А ще президент, згідно зі статтею 106 Конституції України, вносить до Верховної Ради подання про призначення міністра оборони та міністра закордонних справ. Крім того, й це дуже важливо, вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у парламенті подання про призначення Верховною Радою прем'єр-міністра України.
Тож уже після інавгурації нового глави держави на нас чекає не лише підготовка до ще більш пекельної політичної осені, але й імовірне оновлення складу Кабінету міністрів ще до парламентських виборів. І краще, щоб найбільш рейтингові кандидати в президенти вже зараз назвали тих, із ким зможуть співпрацювати у виконавчій владі.
Команда Петра Порошенка
Мабуть, чинний глава держави в разі повторного переобрання матиме найбільш сприятливу ситуацією з презентацією власної команди у виконавчій владі.
Із високою ймовірністю, уряд продовжить очолювати Володимир Гройсман. Попри те, що він уже показав свій норовливий характер й планує збирати власну політичну команду, до парламентських виборів Петро Порошенко навряд чи ризикне ініціювати йому заміну.
Уже після парламентських виборів, які вочевидь за будь-яких політичних обставин не будуть такими ж сприятливими для БПП, як восени 2014-го, Петро Порошенко шукатиме різні варіанти співпраці з імовірними союзниками. Якщо БПП таки вдасться сформувати коаліційну більшість, найбільш сприятливим і «зручним» прем’єр-міністром у такому форматі міг би стати Юрій Луценко. Поки що чинний генпрокурор може вважатися надійним соратником Петра Порошенка, втім, так само, як і Володимир Гройсман, цілком імовірно, почне тяжіти в бік більш самостійницьких позицій.
Команда Юлії Тимошенко
У разі перемоги Юлії Тимошенко потрібно буде знайти дуже серйозні аргументи, щоб щось змінити у виконавчій владі до парламентських виборів. Оголосити про розпуск Верховної Ради навряд чи вдасться, тому доведеться шукати інші шляхи впливу на виконавчу владу.
Як виконують обіцянки потенційні кандидати в президентиСлово і Діло аналізувало, як виконують обіцянки потенційні кандидати в президенти, які зараз обіймають державні посади.
Один із таких імовірних шляхів – домовлятися з чинним прем’єр-міністром про співпрацю до парламентських виборів. Утім, зараз така ідея може здатися фантастичною – між Володимиром Гройсманом та Юлією Тимошенко склалися дуже напружені відносини. Ще один варіант подій – Гройсман сам оголосить про відставку, якщо не знайде підтримки серед фракцій нинішньої коаліційної більшості. А ще ймовірний варіант – саме «Народний фронт» оголосить про гучний вихід із коаліції на користь нового формату більшості. Звісно, за участі «Батьківщини» та інших фракцій. Однак суто математично навіть за такого варіанту розвитку подій коаліційну більшість розміром у 226 голосів без нардепів із БПП назбирати буде вкрай складно.
Щоправда, нові конфігурації в парламенті можуть дати шанс повернутися на арену іншому політику – лідеру партії «Народний фронт» Арсенію Яценюку. Звісно, в разі демаршу з коаліції Яценюк претендував би на найвищу урядову посаду. Ще й попросив би чималу квоту від своєї ж фракції.
Навіть у разі виграшу в Юлії Тимошенко потрібно буде вирішити непросте завдання налагодження співпраці з Кабміном щонайменше до осені. А ще в її команді є достатня кількість соратників, здатних очолити міністерства, однак немає потужного управлінця й політика, який би зміг організувати роботу Кабінету міністрів на посаді прем’єр-міністра. Ймовірно, команді Юлії Тимошенко доведеться запрошувати менш амбіційного політика на таку роль.
Команда Володимира Зеленського
В одного з найбільш рейтингових кандидатів у президенти – шоумена Володимира Зеленського – взагалі немає досвіду формування політичних команд. Ба більше, він опиниться у вкрай складній ситуації, якщо все-таки виграє вибори.
Гройсман закликав не зважати на передвиборчий популізм. На що розраховує прем’єр?Гройсман повідомив, що президентська та парламентська передвиборчі кампанії можуть значно вплинути на політичне та соціальне життя українців, і закликав політиків бути відповідальними.
Адже крім налагодження відносин із Кабміном, йому доведеться «з нуля» й у дуже стислі терміни розбудовувати політичну партію, яка мала б стати його опорою в наступному скликанні парламенту.
Гіпотетично, Володимир Зеленський міг би вже зараз запропонувати «свою» урядову команду, оголосивши про кастинг на основні міністерські посади серед неполітичних кіл. Втім, навіть за позитивного для себе сценарію Зеленському доведеться все ж мати справу з іншими політичними гравцями в новій Верховній Раді.
Нестача кадрових ресурсів
Ситуація з браком кадрових ресурсів для формування своєї політичної команди є типовою для решти кандидатів у президенти.
Анатолій Гриценко навряд чи може зараз назвати прізвище політика чи управлінця, якому він та його політична сила могли б запропонувати попрацювати на посаді прем’єр-міністра. Андрій Садовий може знайти підтримку серед більш досвідченого в політичному плані складу фракції «Самопомочі».
Непоганий крок свого часу запропонувала партія «Опозиційний блок», яка після попередніх виборів до Верховної Ради спромоглася створити «тіньовий Кабмін». Однак наразі і політична сила, і фракція ОБ в парламенті вщент розсварилися, тож навіть за умовного виграшу когось із кандидатів від цієї політичної сили навряд чи вдалося б швидко відновити єдність та запропонувати реальних кандидатів на посади до нового Кабміну.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»