На проривні результати переговорів розраховувати не варто. Тим більше, що «Газпром» ігнорував попередні раунди консультацій у тристоронньому форматі.
Таку думку в коментарі «Слову і Ділу» висловив президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, оцінюючи газові переговори «Нафтогазу» та «Газпрому» за посередництва Єврокомісії.
«Імовірно, в «Газпромі» дотримуються стратегії не поспішати в підписанні будь-яких контрактів, а почекати завершення виборів. Вони себе тішать тим, що зміниться влада, керівництво «Нафтогазу» й деякі речі можна буде відмотати назад. Розраховувати на щось наразі не варто», – зазначив Гончар.
За його словами, хоча переговори відбудуться за участю міністра енергетики РФ, останнє слово в енергетичному секторі за керівниками корпорацій – «Роснефті», «Газпрому» та інших. Міністр енергетики фігура радше декоративна.
Зараз ведуться перемовини про те, що від «Газпрому» має бути присутній заступник Міллера Олександр Медведєв, а цю фігуру відправляють, як правило, тоді, коли потрібно показати якусь загрозу, уточнив він.
«Це вже, грубо кажучи, спецслужбістський менеджер «Газпрому, який проводить політичну лінію Кремля в компанії. В цьому контексті якраз і буде продемонстрована непохитна позиція. Щоб не було звинувачень у конструктивному підході, поговорять, але результату не буде», – пояснив він.
Новий газопровід та енергонезалежність: що українські чиновники обіцяють з приводу газуВолодимир Гройсман обіцяв, що за кілька років Україна обходитиметься лише власним газом. Що ще на цю тему обіцяли чиновники – в матеріалі Слова і Діла.
Щодо транзиту газу, то коли «Газпром» апелює до того, що відкриє церемоніальний кран, це не означає, що 55 мільярдів кубометрів газу проектної потужності «Північного потоку-2» відразу підуть до Європи. Знадобиться щонайменше до 2 років, щоб повністю завершити й налагодити систему, додав він.
«Тим більше, що надходить газ на Балтійське узбережжя Німеччини, а куди далі? Має бути збудований відвідний газопровід Eugal, який має пройти паралельно «Опалу». А тут ще нічого не робилося», – підкреслив Гончар.
«Газпром» також потрапляє в скрутне становище, хоча вони й кричали, що з 2020 року не буде транзиту, акцентував він.
«У «Газпромі також чудово розуміли при цьому, що так не буде. Звичайно, постає питання, що буде в проміжку цього часу «Ч», з 1 січня 2020 року, коли, згідно з контрактом, спливає термін його дії й приблизно до 2022-2023 років, перш ніж вони все завершать щодо «Північного потоку-2» й збудують другу нитку «Турецького потоку», – наголосив енергетик.
Він припустив, що «Газпром» пропонуватиме короткотермінові контракти, на рік. Навряд чи вони підуть на довгострокові контракти.
За його словами, позиції сторін дуже різні, попри те, що всі декларують готовність продовжити співпрацю. Кожен переслідує свої цілі, а різночитання мають принциповий характер.
«Не дивує позиція РФ, вони послідовно говорять про те, щоб відрізати Україну за транзитом. Хоча зараз вони трохи хитрують, коли говорять, що транзит через Україну буде збережений. Тим не менш дивують заяви ФРН про те, що «Північний потік-2» має бути реалізований, щоб зберегти транзит через Україну. Це повний абсурд. Постлогіка у світі постправди. Адже «Північний потік-2» і є загрозою транзиту через Україну. Відповідно, позиція ФРН впливає на позицію Єврокомісії загалом», – пояснив фахівець.
Він звернув увагу, що Єврокомісія ніби й продовжує займати негативну позицію щодо проекту «Північний потік-2», але разом із тим позиціонує себе як посередника, що просто посадив за стіл дві сторони й спостерігає.
«Тобто відчувається щось на кшталт: нехай сторони домовляються, їхні непорозуміння нас не цікавлять. Така позиція влаштовує «Газпром». Так вони можуть нав’язувати свої підходи, своє бачення. А для Єврокомісії важлива просто домовленість, їх не цікавить її ціна. Ми це проходили під час газової кризи 2009 року. ЇЇ результат – підписання цих газових контрактів», – уточнив експерт.
Він нагадав, що в 2009 році на нас тиснула не лише Москва, але й Брюссель з приводу того, щоб ми швидше домовились, адже платяться кошти. Тоді Брюссель не намагався навіть розібратися, хто є винуватцем кризи.
«Зараз так само. Розуміють, що відбулося, хто є винуватцем, але звучить на офіційному рівні так, що їм усе одно, хто й що зробив, обидві сторони винні, то нехай самі й домовляються. Це саме те, що потрібно «Газпрому». Ми в проблемній ситуації, але не безперспективній. Європейське енергетичне право на нашому боці», – резюмував Михайло Гончар.
Як відомо, термін дії контракту на транзит російського газу до ЄС від 2009 року спливає 1 січня 2020 року.
Що обіцяли українські політики щодо газу – в нашому огляді.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»