Наступні три тижні політичне життя в Україні сконцентрується на дуелі Порошенко-Зеленський. Саме ці двоє політиків уже гарантовано потрапляють до другого туру. Однак головне запитання: чи збережеться передвиборча інтрига до 21 квітня?
Річ у тім, що вихід Володимира Зеленського до фіналу виборчих перегонів мало кого здивував. Про його позиції свідчили дані багатьох соціологічних опитувань протягом останніх місяців. А от справді сенсацією стало те, яким виявився відрив між лідером перегонів та другим місцем, яке посів поки що чинний президент Петро Порошенко.
Якщо раніше політтехнологи Петра Порошенка вважали, що їм вдасться перемогти Володимира Зеленського в другому турі виборів, то наразі такої впевненості немає. Адже йдеться про більш ніж 14% голосів, або перевагу в кілька мільйонів виборців. Команді чинного глави держави потрібна вкрай висока мобілізація не лише своїх, але й виборців конкурентів, а також неординарні кроки, щоб надолужити таку електоральну прірву.
Складна мобілізація виборців
Зменшити відрив від лідера перегонів чинному президенту може допомогти низька явка виборців у центральних, південних та східних регіонах України. Втім, сподіватися на це поки що не доводиться, адже, як свідчить досвід попередніх виборів, українці ще краще відвідують другий тур виборів.
Так, у 1999 році на президентських виборах явка в першому турі становила 70%, а в другому – вже 74,87%. У 2010 році в першому турі – 67%, а в другому – 69%. За даними ЦВК, на цих виборах явка в першому турі становила трохи більш ніж 63%.
Можна сподіватися на те, що виборці Володимира Зеленського «розслабляться» перед другим туром виборів, чим допоможуть більш дисциплінованим «порошенківцям» прийти на виборчі дільниці й проголосувати.
Ще один показовий кейс – голосування українців за кордоном. При тому, що за різними оцінками демографів, за межами України тимчасово чи на більш постійних підставах перебувають від 3 до 7 мільйонів українців, у першому турі виборів на закордонних виборчих дільницях проголосували лише 53 тисячі виборців. Це навіть на 20 тисяч менше, ніж у 2014 році. Частину виборців з-за кордону, особливо коли йдеться про українську діаспору, міг би мобілізувати саме Петро Порошенко, адже саме за нього найбільше проголосували на закордонних дільницях. Втім, для цього потрібна системна робота, налагодити яку, скоріш за все, за 3 тижні не вдасться.
Однозначно говорити, що Порошенку не вдасться перемогти Зеленського, не можна. Адже прецеденти в новітній історії України вже були – в далекому 1994 році Леонід Кучма, програвши в першому турі Леоніду Кравчуку більш ніж 7% голосів виборців, уже в другому турі таки отримав перемогу з відривом у ті ж 7,08%! Таким чином, Кучмі вдалося, хоча порівнювати два тури виборів не зовсім коректно, мобілізувати близько 14% виборців на свою користь.
Шанси Порошенка
Які електоральні ресурси має Петро Порошенко? Гіпотетично ними можуть стати помірковані виборці Анатолія Гриценка та Ігоря Смешка. Разом ці кандидати набрали майже 13%. Однак про повний перехід їхнього електорату до чинного президента говорити марно, адже сам Гриценко щодо цього висловився однозначно – підтримувати Порошенка не збирається. Ігор Смешко поки не висловлював своєї позиції.
Можливо, також частково Петра Порошенка можуть підтримати виборці правого спектра – ті, хто голосував за «свободівця» Руслана Кошулинського. Проте такий вибір також прямо не лягає в логіку правих, до того ж їх вкрай небагато в загальнонаціональному масштабі.
Нарешті, сподіватися Порошенко може на часткове залучення електорату Юлії Тимошенко – в центральних та західних регіонах країни, переважно орієнтованих на соціальний захист держави. Це громадяни, яким умовно не важливо, хто саме від імені держави піклуватиметься про їхній соцзахист – чи це буде умовно «Юліна тисяча», чи «Петрова тисяча».
Насамкінець, основна стратегія штабу Порошенка – «ставка на прагматизм». Тобто намагатися пояснити умовним виборцям Зеленського, що їхній кандидат найбільш непідготовлений до посади глави держави політик. Вкупі зі страхами вже наявної електоральної бази така робота агітаторів Порошенка може дати непоганий результат. Тоді як критика Володимира Зеленського й подальше «ярликування» його виборців матимуть протилежний ефект.
Ще один шанс Порошенка підняти свої рейтинги – таки вийти на публічні дебати із Зеленським. Втім, його візаві може цілком спокійно від цього відмовитися й при цьому не сильно втратить у кількості прихильників.
Диспозиція Зеленського
У Володимира Зеленського будуть значно кращі стартові умови напередодні другого туру. По-перше, у східних та південних регіонах країни його можуть підтримати громадяни, які голосували за Юлію Тимошенко, Юрія Бойка та Олександра Вілкула. Частково в ціннісному сенсі їхні електоральні групи пересікаються, а отже, в другому турі Володимир Зеленський може показати ще більшу динаміку.
По-друге, щоб перемогти, Володимиру Зеленському потрібно ще раз активно мобілізувати своїх виборців не лише в базових регіонах, але й там, де за нього проголосували найменше. Іншими словами, мотивувати їх ще раз прийти на вибори. Яким чином його штаб реалізує цю ідею, поки невідомо.
По-третє, і це, мабуть, найголовніше. Щоб вберегтися від електоральних втрат, Зеленському важливо не експериментувати та не імпровізувати. Натомість, щоб залучити електорат конкурентів, варто продемонструвати здатність домовлятися й представити потужну команду. Попередньо можливість союзницьких дій уже обговорюється зі штабом Юлії Тимошенко. Якщо Зеленському вдасться залучити ще кількох політичних союзників, скоріш за все, він таки отримає беззаперечну перевагу в другому турі.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»