З жартами-примовками минув перший із трьох тижнів перед фінальним голосуванням. Як Петро Порошенко має намір долати величезний розрив, зафіксований у першому турі, незрозуміло.
Передвиборну ситуацію, яка склалася, можна пояснити в шахових термінах. У Зеленського впевнена матеріальна та позиційна перевага, час на годиннику Порошенка стрімко спливає. Якийсь шанс на чудовий виграш, може, дала б перехоплена ініціатива, але запустивши, здавалося, вигідну для себе тему дебатів, президент потрапив у заготовлену пастку. Намагаючись спіймати Вову на слабо, Петро Олексійович сам дуже по-людськи загорівся ідеєю наздогнати кривдника та як слід надавати йому стусанів. У підсумку ж доводиться працювати другим номером у свого молодшого опонента, придумувати відповіді на поставлені тим запитання й виконувати висунуті умови. Він безглуздо ходить дошкою, розгадуючи квест, який придумали в чужому штабі, власний план на гру не проглядається.
Велике питання, що слід було б робити Порошенку в майже безнадійній ситуації, що склалася після першого туру, але він не робить нічого, випав із президентського графіка й звичного кола проблем, спустився з висот, де холодні геополітичні вітри тріпають його сиві кучері, записує нічні ролики й здає аналізи. Прихильникам дуже подобається, що кумир сміливо проявляє себе в несподіваній якості, противники сміються. Публіка оцінює, наскільки вдало гарант уїв претендента, по суті, дебати, заочні, вже відбуваються, а президентський годинник цокає.
Власне, якби не стояла задача перемогти на загальнонаціональних виборах, які наближаються з нещадною швидкістю, до спроб Петра Порошенка спробувати провчити Володимира Зеленського на ним же запропонованому стадіоні можна було б поставитися хоч з іронією, хоч із захопленням, і точно з цікавістю. По ходу ж виразно сталася підміна: бажаний виграш у майбутніх дебатах прирівнюється до перемоги в боротьбі за другий президентський термін, а це очевидно не так.
Не раз вказувалося, що претензії до чинного президента ніяк не зачіпають його, безсумнівно, високий рівень компетентності та досвіду, які він намагається всім зайвий раз продемонструвати, а для прихильників Зеленського зовсім не є сюрпризом і непереборною перешкодою, що їхній кандидат не має належної підготовки для такої відповідальної посади. Його непідготовленість якраз демонструє ступінь неприйняття виборцями підготовлених. Скоріш за все, сторони залишаться плюс-мінус при своїх, а для Порошенка це означає неминучу поразку 21 квітня. Проте зусилля, що витрачаються на привернення суспільної уваги до дебатів, неспівмірні їх значенню для загального розкладу. В Зеленського не можуть не радіти цій обставині, грізний конкурент смішно танцює під їхню дудку, витрачаючи дорогоцінний час.
Власне, час і є головним конкурентом Порошенка. Він йому програвав із 2014 року до кінця 2018-го, спробував зробити ривок до початку офіційної кампанії, але вистачило лише на те, щоб дотягнутися до застряглого рейтингу Тимошенко. За зиму вдалося трохи наростити підтримку, але аж до 31 березня було неочевидно, що вдасться обійти Юлію Володимирівну. Ось тепер залишилося два тижні до вирішального голосування, й потрібно зробити щось, що перекриє недороблене й незроблене за попередні роки, ціна буквально кожної години неймовірна, але весь розрахунок, як і раніше, на те, що Україна раптом отямиться й зрозуміє, що Зеленський гірший.
Претендент, треба сказати, не втрачає нагоди допомогти Петру Олексійовичу, безглузда історія з аналізами стала прекрасною подачею президентській команді, створюючи ілюзію того самого чудесного порятунку Порошенка, в якій деякі вже готові бачити ледь не втрату ферзя. А уникнення щільного контакту з пресою зміцнює репутацію без п'яти хвилин глави держави як кота в мішку, що відваджує тих, хто не визначився.
Перегони входять у найгарячішу стадію, де ціна помилки різко зростає, що вселяє нові надії Петру Порошенку, тоді як насправді його шанси безповоротно тануть.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»