Життя після Порошенка: чому Гройсман іде в самостійне політичне плавання

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Володимир Гройсман дедалі активніше дистанціюється від своєї колись материнської команди БПП та Петра Порошенка. Якщо на початку 2018 року лише ходили чутки про те, що чинний прем’єр-міністр лише веде перемовини про можливість створення власної політичної сили, то вже після 2-го туру президентських виборів, коли результат набрав обрисів, він відверто не приховує планів самостійно йти до парламенту на чолі нової політичної партії.

Гройсман активно готувався до самостійного політичного плавання. Заздалегідь зареєстрував і громадську організацію, і домовився з юристами про перейменування вже наявної «заготовки» – партії місцевого рівня «Вінницька європейська стратегія». Він тривалий час вів політичні перемовини з можливими союзниками та новими членами команди. До того ж зумів не розсваритися із соратниками з БПП та зберегти єдність урядової команди в дуже непростий виборчий період президентської кампанії-2019.

Однак після оголошення результатів президентських виборів очільник уряду опинився в неоднозначній ситуації. Адже, по суті, має зробити дуже непростий для себе вибір – залишатися на посаді прем’єр-міністра до кінця цього року, поки не буде сформований новий парламент, або йти вже зараз і активно готуватися до виборів. Обидва варіанти мають як свої переваги, так і недоліки.

Вінницький стратег

Білборди, рекламні банери та креативні відео в соцмережах із тегами «українська стратегія успіху» з'явилися зовсім нещодавно. Це все неприхована діяльність громадського руху «Українська стратегія», яка підтримує дії уряду Володимира Гройсмана й висвітлює найбільші його успіхи на посаді прем’єр-міністра.

Гройсман піде на вибори зі своєю партією. Кому це зіграє на користь?Прем’єр-міністр заявив, що піде на парламентські вибори зі своєю партією. При цьому Гройсман висловив готовність працювати з новим президентом.

Щодо успіхів та невдач, то аналізувати діяльність чинного прем’єр-міністра за останні 3 роки потрібно вкрай ретельно. Адже, з одного боку, українська економіка демонструвала зростання, з’явилися перші успішні кейси в реформах медицини та освіти, були підвищені соціальні стандарти, проведена чимала робота з монетизацією пільг, виділялися рекордні за останні роки кошти на ремонт доріг, а з іншого – зростання цін, тарифів, низка непопулярних рішень, діяльність «у тіні» президента Петра Порошенка, слабка динаміка решти реформ мали свої неприємні наслідки, які призвели до зростання антирейтингів Володимира Гройсмана.

Втім, варто зазначити, що ще в квітні 2018 року соціологи фіксували зростання довіри Гройсмана й задоволеність його роботою серед населення. А на початку 2019 року, згідно з даними всеукраїнського опитування громадської думки, який проводив КМІС, у рейтингу потенційних прем’єр-міністрів чинний очільник Кабміну набрав найбільшу кількість прихильників – 15,3%.

Поступово завдяки грамотній інформаційній політиці та відсутності серйозних скандалів довкола свого прізвища, Володимиру Гройсману вдалося дистанціюватися від негативу, який передавався йому від Петра Порошенка. І справді, йдучи в 2014 році у «вінницькому крилі» команди 5-го президента України, Гройсман отримав великий кредит довіри від тодішнього його старшого партнера й, по суті, хрещеного батька в політиці. Втім, уже в 2016-му, після відповідальної посади голови Верховної ради, Володимир Гройсман не дав задню під час тривалих перемовин щодо кандидатури нового очільника Кабміну після відставки Арсенія Яценюка. Альтернативи Гройсману не було, тому він вдало використав ситуацію собі на користь, частково сформувавши склад Кабінет міністрів за своєю власною квотою.

Унікальність ситуації полягала в тому, що Гройсман виявив неабиякий політичний хист «наступництва» – він не став лаяти за провальну ситуацію в економіці свого попередника, а навпаки – налагодив контакт із Арсенієм Яценюком. Відтоді Гройсман завоював авторитет не лише серед частини команди БПП, але й «Народного фронту». І цим гарантував собі часткову впевненість у підтримці урядових ініціатив у парламенті.

Кістяк партії

У ЗМІ вже називають конкретні прізвища політиків, які можуть стати кістяком команди Володимира Гройсмана під час парламентської кампанії. Умовно їх можна розділити на 4 групи.

Перша – це його давні соратники ще з часів мерства у Вінниці. Деякі з цих політиків мають міністерські посади, інші – так і залишилися на регіональному рівні. Серед «вінницьких», хто точно може стати в нагоді в новому політичному проекті Гройсмана, віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон, міністр соцполітики Андрій Рева, в. о. голови ДФС Мирослав Продан та чинний мер Вінниці Сергій Моргунов.

Прем’єрство Гройсмана: чи є шанси залишитися на посаді після виборівЗа даними опитування КМІС, на посаду прем’єр-міністра після виборів президента України найчастіше громадяни підтримують чинного главу уряду Володимира Гройсмана.

Друга група – соратники та «перебіжчики» з «Народного фронту». Серед інших прізвищ, найбільш імовірними учасниками нового політичного проекту Гройсман стануть міністр освіти і науки Лілія Гриневич, яка йшла працювати до уряду за квотою «Народного фронту», та нардеп від цієї ж політичної партії Андрій Тетерук. Імовірно, в разі успішного старту політичної сили до команди Гройсмана долучаться й інші «народофронтівці».

Третя група – «молода кров» та «бізнес-крило». Найбільш імовірними представниками цієї групи є вінницький бізнесмен Ігор Ткачук, впливовий сільськогосподарський магнат Андрій Вадатурський та заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов.

Четверта група – ймовірні соратники Гройсмана з БПП. Поки що на рівні перемовин – можливість участі в проекті Юрія Луценка та блокування з частиною УДАРу Віталія Кличка.

Нарешті, підкріпити команду Гройсмана могли б і соратники Арсена Авакова – начебто з ним також ведуться активні перемовини про участь у партійному проекті. За такого сценарію у Володимира Гройсмана є чималі шанси сформувати потужну команду для штурму 5% виборчого бар’єра до нової Верховної ради.

Шанси на успіх

Поки що Гройсман демонструє гнучкість і з новообраним президентом Володимиром Зеленським. Після зустрічі з ним очільник уряду підтвердив, що готовий працювати і з новим президентом.

Щоправда, й сам Зеленський не може бодай якось ініціювати відставку Володимира Гройсмана, окрім як оголосити про дострокові парламентські вибори. Втім, поки ця ідея виглядає вкрай примарною, а глава Кабміну навіть за такого сценарію залишиться на посаді в. о. аж до обрання Верховної ради 9-го скликання й визначення нового формату коаліційної більшості.

НФ візьме участь у парламентських виборах. Які шанси та з ким можливий союз?Партія Народний фронт має намір брати участь у парламентських виборах в Україні в жовтні 2019 року. Про перспективи та можливі альянси поговорили з експертами.

Втім, якщо чинний парламент працюватиме до кінця своєї каденції, Володимир Гройсман фактично позбавить себе та уряд можливості ефективно співпрацювати з Верховною радою. Адже питання в конкуренції – якщо Гройсман іде в самостійне політичне плавання, тоді навіщо БПП та «Народному фронту» допомагати йому в підвищенні власних рейтингів?

А ще на новий політичний проект тиснутиме питання партійної конкуренції. Адже політична сила Гройсмана орієнтуватиметься приблизно той самий електорат, що й БПП та «Народний фронт». Перевагою може стати лише «регіональна» складова партії чинного прем’єр-міністра, адже планується, що в першій десятці списку будуть представники різних регіонів України. Колись за основу свого політичного позиціонування таку концепцію на озброєння брала сумнозвісна Партія регіонів. Ідея й справді варта уваги, втім, якою буде реалізація, поки залишається відкритим питанням.

Якщо ж Володимир Гройсман збереже статус-кво й залишиться на посаді з мінімальними ротаціями Кабміну за квотою президента, то й тут можуть виникнути проблеми. Адже, крім відсутності опори серед фракцій чинного парламенту, проводити власну передвиборчу кампанію, одночасно очолюючи уряд, не надто вдала стратегія. Втім, можливо, технологи Володимира Гройсмана знають відповідь і на це непросте запитання. Про це дізнаємося вже в найближчі два місяці.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: