У вівторок, 21 травня, президент Володимир Зеленський ухвалив своє перше кадрове рішення – призначив начальника Генерального штабу ЗСУ. Замість Віктора Муженка ним став 51-річний генерал-лейтенант Руслан Хомчак. Пан Хомчак має багатий військовий досвід, однак його прізвище асоціюється здебільшого з трагічною поразкою під Іловайськом влітку 2014 року. Чи є таке призначення правильним?
Новий начальник Генштабу ЗСУ, Руслан Хомчак – відомий український воєначальник. Закінчив Московське вище військове командне училище, проходив службу в групі радянських військ у Німеччині. В Україні був командиром 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях, а в квітні 2005 року очолив 72-у окрему мехбригади. У 2009 році став начальником штабу 8-го армійського корпусу, а в травні 2012 року прийняв 6-й армійський корпус, який у 2013 році був переформований у Командування «Південь».
Після початку війни, в липні грудні 2014 року, Руслан Хомчак став командувачем сектором «Б» сил АТО, а потім обійняв посаду начальника штабу Сухопутних військ ЗСУ. У серпні-грудні 2016 року, Руслан Хомчак командував силами АТО на Донбасі, а з лютого 2017 року і аж до свого призначення начальником Генштабу, був Головним інспектором Міноборони. Можна сміливо стверджувати, що Руслан Хомчак прекрасно обізнаний про стан справ у Збройних силах, а також має уявлення про те, як їх слід розвивати.
Однак найбільше прізвище Хомчака асоціюється з трагічними для української армії подіями під Іловайськом у серпні 2014 року. Досить повно про ці події розповідає відомий журналіст Юрій Бутусов, який спілкувався з Хомчаком у ті дні. За інформацією Бутусова 5 серпня 2014 року Руслан Хомчак отримав наказ від Віктора Муженка здійснити оточення Донецька. З півночі підрозділу 1-го батальйону 93-ї бригади повинні були перекрити основні траси з Горлівки в Донецьк і вийти до Нижній Кринці, а з півдня зайняти Іловайськ, Харцизьк, і з'єднатися в районі Зугрес – Нижня Кринка, оточивши таким чином Донецьк.
Однак, на думку Бутусова, командування не виділило достатньо сил для здійснення такої операції. До того ж в гру втрутилися російські війська, які направили для оборони Іловайська свої резерви, а потім завдали удару з території РФ і оточили підрозділи сектора «Б» під Іловайськом. Результат відомий: при спробі вийти з «котла» українські війська були буквально розстріляні російськими військовими. Загинули 366 українських бійців, 158 значилися зниклими безвісти.
Пізніше Руслан Хомчак заявляв, що оточення під Іловайськом здійснили саме російські війська, з командуванням яких він вів переговори про організацію коридору для виходу українських підрозділів. Однак в останній момент росіяни змінили умови угоди, зажадавши почати вихід без зброї і техніки. Командири відмовилися здати зброю, що й привело до розстрілу. За інформацією Юрія Бутусова, Руслан Хомчак, який командував виходом з-під Іловайська лише дивом залишився живим.
Подальша кар'єра Хомчака, свідчить про те, що командування не мало до нього особливих претензій з приводу подій під Іловайськом. І хоча велика воєнна поразка є серйозною плямою на репутації, на думку Бутусова, призначення Руслана Хомчака – це хороше рішення. «Він різкий противник совкових порядків, його призначення означає серйозні зміни в армії. Хомчак націлений на проведення справжніх структурних реформ в армії», – вважає журналіст.
Ще одним плюсом нового НГШ є те, що він, попри поразку, вже має досвід протистояння російським військам, а значить здатний організувати опору в разі загострення ситуації. Зрештою, і фельдмаршал Фрідріх Паулюс попри поразку під Сталінградом, не перестав бути кваліфікованим воєначальником, а вина за оточення 6-ї армії нацистської Німеччини лежить не тільки на її командуючому.
Крім того, історія під Іловайськом не є зовсім вже безпросвітною для ЗСУ – в низці випадків наші війська самі брали полонених, завдавали ворогу серйозне вогневе ураження, є й факти героїзму, проявленого українськими вояками в тих боях.
Однак є й інші думки з приводу дій генерала Хомчака під час Іловайська. Зокрема, в низці ЗМІ була оприлюднена детальна хронологія тих подій, в яких стверджується, що під час виходу з «котла», генерал Хомчак, разом із командиром одного з добровольчих батальйонів, кинув свої підрозділи і на три доби випала з ефіру, віддалившись у Дніпропетровськ. З цієї причини, багато військових незадоволені призначенням Хомчака.
Втім, за словами Бутусова, факт втечі Хомчака, був згодом спростований показаннями свідків, під час розслідування причин Іловайська. Однак судовий розгляд у цій справі ще не почався, попри те, що за даними ГПУ дослідження матеріалів справи практично завершено. Повідомлено про підозру першому заступнику начальника Генштабу ЗС РФ Богданівському, який навряд чи з'явиться на допит...
Саме тому, призначення Руслана Хомчака слід розглядати саме через призму бажання нової влади організувати показовий суд із приводу Иловайської трагедії і притягнути до відповідальності винних, у числі яких можуть виявитися деякі українські воєначальники, які ще недавно обіймали високі посади. Безперечно, громадський запит на встановлення винних у цій трагедії все ще високий. Але не слід забувати, що й Хомчак був її учасником...
Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»