Смішна історія, коли Віталій Кличко запросив Міхеіла Саакашвілі очолити на виборах його партію УДАР, схоже, лише починається. У публічній відповіді грузинський президент заявив, що якщо приймати пропозицію, то з УДАРу потрібно до бісової матері повиганяти людей Порошенка й усіляких корупціонерів. Звучить дуже двозначно.
29 лютого на форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом», де відбувалося офіційне висунення Петра Порошенка кандидатом на вибори, Віталій Володимирович, голова БПП, так і не з'явився. Стара травма спини, австрійська клініка. Було очевидно, що він вважав за краще б залишатися на дистанції від Петра Олексійовича. Але зовсім відмазатися від підтримки президента меру не вдалося, довелося записати звернення, яке на форумі всі продемонстрували: Кличко за Порошенка, не сумнівайтеся! До речі, під час кампанії брат Володимир підключився до теми здачі аналізів, коли її намагалася перехопити в Зеленського Банкова, й навіть привіз до Києва фахівців із Добровільної антидопінгової асоціації (VADA). Це виглядало, як очевидна спроба братів підіграти гаранту в той момент, коли в Зеленського були вже не раді, що порушили тему.
Тож питання очищення лав УДАРу відразу впирається в міцні постаті братів-засновників, у яких у партії, до того ж, як не дивно, звідкись узялися корупціонери. Можливо, тому Саакашвілі у відповідному зверненні сказав, що має порадитися із соратниками з «Руху нових сил». Але радься, не радься, об'єднуйся, не об'єднуйся, шансів в УДАРу та «Руху» немає, все краще в минулому.
Кличко запропонував Саакашвілі очолити УДАР на виборах: що пишуть у соцмережахВіталій Кличко запропонував Міхеілу Саакашвілі очолити УДАР на дострокових парламентських виборах.
І бог би з ними, колишніми президентами й нинішніми, але також уже сильно колишніми мерами. Набагато важливіший інший аспект. Справа щодо Саакашвілі, яку так голосно роздмухували в 2016 році, зараз призупинена, й політичні контакти з людиною, якій СБУ приписувала злочинні контакти з українськими шахраями-втікачами, що з Москви будують підступи проти України, вже анітрохи не є такими, що порочать, для тих, хто ще вчора завзято відстоював стабільність державної будки. Хоча Юрій Луценко продовжує наполягати, що зрада була.
Це головна віднедавна проблема, неможливість розібратися, чи була зрада, й в очевидному небажанні в цьому розбиратися з боку тих, для кого це є роботою. Надія Савченко, чиї потенційні злочини перед парламентаризмом, як нам розповідали, безмежні, знову ходить на роботу до Верховної ради. Купол на місці, попереду суд, але вже зрозуміло, що чогось відповідного тим страшним розповідям не буде. До речі, Володимир Рубан, який проходить у цій справі, також на волі, без перешкод їздить за кордон і навіть повертається назад. А справа лише про планування силового повалення конституційного ладу, зазіхання на життя державних і громадських діячів, сприяння терористичній організації «ДНР» і підготовку теракту.
Про справу Аркадія Бабченка, що так голосно прозвучала рік тому, віднедавна взагалі згадувати непристойно. Борис Герман, що мав намір, як нам розповідали, замовити за дорученням московських товаришів і відправити на той світ чотири десятки українських журналістів та активістів, отримав на секретному засіданні суду чотири з половиною роки.
Приблизно рік за десяток замовлених душ. Жодних масових посадок російської агентури, готової допомогти, як і у випадку із Савченко-Рубаном, не відбулося. Питання «що це було?» зависає в повітрі.
У нової команди тут уже також свої досягнення. Секретар РНБО Олександр Данилюк вразив весь світ обдертими стінами в ситуаційній кімнаті президента в АП та порожньою серверною після відходу Петра Порошенка, але цим скандальним відео все й обмежилося. Хотілося б мінімального коментаря від якихось відповідних служб, чи варто взагалі хвилюватися, чи прокралася зрадонька на Банкову, чи Данилюк так, хайпонув на порожньому місці. Але тема просто не знайшла продовження. Проїхали.
І ось ці епізоди зі зрадою, що зависла на паузі в правовій порожнечі, виконані людьми, в чиїх повноваженнях не доводиться сумніватися, підривають державні основи більше десятка невгамовних саакашвілі або півсотні неприкаяних савченко. Тому що ці порожні люди і є держава.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»