Рейтинг «Слуги народу» впевнено котиться донизу. Запас там, звичайно, величезний, і до 21 липня навряд чи станеться щось надзвичайне, що поділить навпіл наявну перевагу, але причини відкату точно не випадкові й позначатимуться й після парламентської кампанії.
Комусь втрати партії Зеленського можуть здатися незначними, але все пізнається в порівнянні. Соціологічна група «Рейтинг» у вимірюванні 29 травня – 3 червня зафіксувала підтримку серед усіх опитаних на рівні 37,8%, або 48,2% серед тих, хто визначився й готовий проголосувати. За місяць, 29 червня – 3 липня, в «Слуги народу» вже 31,9% і 42,3% відповідно. Шість відсотків на дорозі не валяються, по суті, це приблизно стільки, скільки взагалі є в кожного з основних конкурентів, хіба що в медведчуківських трохи більше. Розкидатися такими частками електорату – божевільна гульня, немов купецьке прикурювання від дорогої банкноти.
Серед причин, які призводять до облітання відсотків, хотілося б зупинитися на двох. Перша – безособовість проекту «Слуга народу». Друга тісно пов'язана з першою: зникнення Володимира Зеленського.
Чому Зеленський звільнив державного уповноваженого АМКУ Агію Загребельську?Про своє звільнення Загребельська дізналась просто на робочому місці і не зрозуміла, що відбувається. До речі, юристи теж.
Його й під час кампанії було дуже мало, але тоді це здавалося витонченою переможною стратегію: ЗМІ та виборці мають зголодніти за незвичним кандидатом, тим більш резонансними були його рідкісні виступи та поява на публіці, тим менше матеріалу для критики з боку опонентів. Обіцяли, що Зеленського після перемоги буде багато, а постійна відкрита комунікація стане фішкою нової влади. І мало, і не стала.
«Слуга народу» це, звичайно, ніяка не партія Дмитра Разумкова, номінальний лідер мало кому цікавий, а перша п'ятірка-десятка невиразна. Виборцям Зеленського треба Зеленського, партія – це його колективний аватар. Мільйони людей, які готові віддати за неї голос, дійсно немов беруть участь у третьому турі президентських виборів, прагнучи зміцнити владні можливості свого обранця, який звалив Порошенка, за рахунок великої ефективної парламентської фракції. Коли лідер відсторонюється від процесу відбору людей до своєї партії й процесу її просування на парламентських виборах, виникає враження, що йому це не дуже потрібно.
Зі свіжого: журналісти виявили в партійному списку на 22-му місці кума Медведчука. Кум кума Путіна. Зеленському ніби все одно, як виглядатиме його колективна особа й звучатиме його колективний голос у Верховній раді. А не треба йому – так виборцям і поготів, вони добре вловлюють байдужість лідера і роблять свої висновки. Не всі, але якась частина точно. Втративши особу Зеленського, партія «Слуга народу» свого обличчя не набула, а ті обриси, які проглядаються, складно назвати привабливими.
Умови участі в «третьому турі» виборів як президента вимагають підвищеної присутності лідера в інформаційному просторі, його інтенсивної комунікації, коли пояснюється кожен крок, коли їм рухає постійне прагнення до взаєморозуміння з громадянами, не лише зі своїми прихильниками. Цього немає, він зник десь за протокольною рутиною, появи Зеленського є спорадичними й невчасно, натомість постійно та недоречно щось говорять якісь люди, що представляють його команду або уявляють, ніби її представляють.
Весь час булькає якась божевільна інформаційна каша, яку, своєю чергою, треба розгрібати, й цим також ніхто особливо не переймається, тоді як опоненти із задоволенням дають свої трактування того, що відбувається. Коли на цьому тлі президент все-таки з'являється, але для того, щоб довести до відома всіх, що його ніхто не слухається, складно не побачити в цьому безпорадність, яка є вбивчою для будь-якого керівника, тим більше такого, який прийшов під грізну обіцянку «зробити їх усіх».
Поки він наполегливо втирає носа сам собі, причому ударними темпами.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»