Напередодні Дня Незалежності, на День державного прапора України, у Львові відкрили меморіал пам'яті героїв Небесної сотні. Попри загальнонаціональне значення цих подій і символів, галичани більше, ніж будь-хто інший, вважають їх своїми. Це тут, як ніде, боролися за незалежність, прапор веде своє походження від Галицько-Волинського князівства, а серед загиблиху дні Майдану дуже висока кількість львів'ян та мешканців області – двадцять одна людина. Україна – це вони в першу чергу, це популярне й небезпідставне переконання.
Тим часом у політичних змінах останнього часу багато галичан відчули себе зайвими, деякі – програли. На переважно зелених картах президентських і парламентських виборів Львівська область виділяється своїм кольором: тут переважно голосували за Порошенка й за «Голос». Неорганічного в пафосному, удавано національному консерватизмі Петра Порошенка своїм, звичайно, не вважають, але Володимира Зеленського таким не сприймають тим більше.
В умовах, коли БПП – «Європейська солідарність» перетворилася в першу чергу на майданчик з працевлаштування колишнього президента, на уособлення цінностей та інтересів заходу України більше інших партій із першої п'ятірки претендував «Голос» Вакарчука. Однак створений нашвидкуруч проект показав надто слабкий результат, сам Слава помітно розчарував, не продемонструвавши лідерських якостей, а значить, і перспектив. Такий «Голос» впливати на політику центру практично не зможе.
Садовий залишає посаду лідера «Самопомічі»Мер Львова і голова партії Самопоміч Андрій Садовий заявив про свій відхід з посади лідера політсили.
Після самодискредитації «Свободи» й тотального провалу «Самопомочі», що так яскраво злетіла п'ять років тому, Галичина залишилася без помітної політичної сили, яку б могла беззастережно назвати своєю. А в умовах, коли в Києві, за відчуттями, ну зовсім не свої, потреба в такій силі дуже зростає.
Партії Зеленського, безумовно, слід було б враховувати цю обставину й робити розумні кроки, щоб хоча б частка умовно насторожених стосовно «слуг» перевищувала число налаштованих апріорі негативно. Результат СН в області не набагато менший, ніж у «Голосу», 22% проти 23%, але це все-таки партія влади, тобто центру, Києва. Проте завдання побудови організації на місцях напередодні місцевих виборів нікуди не поділася, й президентська партія цим займатиметься, підбираючи потрібних людей.
Інтерес у місцевих діячів до загальнонаціональних брендів великий. Як показала парламентська кампанія, навіть дуже міцні кандидати поступалися брендованим слабакам, у Львові таких прикладів вистачає. Тому процес пошуку кандидатів під партійну «парасольку» й партійної «парасольки» майбутніми кандидатами буде взаємним.
«Голос», звичайно, ще має шанси перебудуватися з лідерської партії в ідеологічний проект і добудувати низові структури. Цікаво, що в самому Львові, на батьківщині Святослава Івановича, «Голос» як політичний суб'єкт взагалі не існує, тут його інтереси представляє регіональний політичний партнер – Українська Галицька партія. Хоч свої, але все-таки не своє, з усіма відповідними ризиками. Складно сказати, як розвиватимуться відносини між УДП і столичним ядром «Голосу» при вирішенні завдання, під яким брендом та в якому складі йти на місцеві вибори.
Тутешні настрої ресентименту, образи та неприйняття того, що відбувається в Києві, як не дивно, можуть дати імпульс новому відродженню «Свободи», цього разу саме як регіональної партії. Репутація партії Олега Тягнибока, звичайно, сильно підмочена, але, як дехто вважає, не настільки, щоб її взагалі не можна було підсушити й поборотися за посаду мера Львова та місцеві ради. Ресурси є.
Перспективи «Самопомочі», представники якої, отримавши багатий столичний досвід, змушені були повернутися додому, сильно залежать від планів Андрія Садового та його шансів ще раз очолити Львів. Він керує містом із 2006 року, від нього втомилися, й він сам, схоже, втомився. До Садового назбиралася купа претензій, плюс тисне вкрай невдалий виступ на президентських і парламентських виборах. Акела схибив, але ніхто поки не може сказати, хто може скільки-небудь впевнено розраховувати зайняти його місце. А невпевнених – із десяток. Ба більше, довжина списку можливих претендентів якраз збільшує шанси чинного мера залишитися в кріслі. Якщо залишиться Садовий, продовжить своє існування й місцева «Самопоміч», хоча й нескладно передбачити дрейф людей до нових, перспективніших партійних структур.
Тож Львів зустрічає чергову річницю Незалежності в дещо розхристаних почуттях і з високою часткою невизначеності. А з іншого боку, боротьба триває, справа звичайна й звична.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»