До 1 жовтня розробити та ухвалити законопроект про ринок землі, до 1 грудня скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Такі завдання доручив уряду та парламенту Володимир Зеленський. Політики-опоненти президента звично взялися лякати громадян старою байкою про американців, китайців та навіть росіян, які обов’язково, (щоправда, незрозуміло з якого дива,) спочатку за безцінь скуплять, а потім виснажать родючі чорноземи. Економісти вітають ініціативу, утім радять не поспішати і детально пропрацювати всі необхідні правові та економічні механізми. Історія створення ринку землі в Україні — документальна розповідь про лицемірство українських політичних еліт. Чи поставить у ній крапку Володимир Зеленський?
Перші приватні землевласники з’явилися в Україні у період демонтажу радянської моделі економіки. У 1995 році колгоспники отримали право на частку угідь (без визначення конкретних меж ділянок), які перебували у фондах колективних сільгосппідприємств (КСП). У 1999 році другий президент Леонід Кучма видав указ про ліквідацію КСП шляхом розподілу майна колгоспів поміж їх членами. Відтак 6,9 мільйонів громадян отримали акти власності на 27,7 мільйонів гектарів землі в цілому. Розпайовано було 64% всього земельного фонду країни. У 2001 році Верховна рада, переважно голосами комуністів, ввела тимчасовий мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Дію заборони відтоді парламент продовжував 9 разів. Обґрунтування щоразу одне і те саме: потрібен час, щоб підготувати правову базу для створення цивілізованого ринку землі.
Зеленський хоче відкрити ринок землі: що обіцяли нардепи, які знову пройшли до РадиВолодимир Зеленський планує вже в 2020 році запустити ринок землі. Слово і Діло зібрало, що обіцяли депутати восьмого скликання, які пройшли до нової Ради.
Після Кучми необхідність скасування мораторію декларував президент Віктор Ющенко особисто і «помаранчева» команда в цілому. Гарант-утікач Віктор Янукович прогнозував скасування заборони на продаж землі до кінця 2012 року. Утім, мораторій продовжив діяти і до 2014-го, коли на хвилі Революції гідності до влади прийшов Петро Порошенко. 5-й президент, як і його попередники, публічно виступав за відкриття ринку землі, але впродовж його каденції парламент тричі продовжував дію мораторію. Востаннє – до кінця 2020 року. Справедливості заради варто зазначити, що Кучма і Ющенко намагалися накласти вето на рішення депутатів, та в сесійній залі завжди вистачало понад 338 голосів для його подолання.
Отже, обмеження прав землевласників було консенсусом усіх правлячих еліт незалежної України. При цьому не мало значення орієнтувалися вони на Європу чи Азію. З одного боку, політики декларували розбудову правової європейської держави, з іншого – свідомо десятиліттями пролонгували дію закону, який прямо порушує Конституцію. Основний закон України гарантує право громадян вільно розпоряджатися своєю власністю, яке всупереч юридичним нормам у 2001 році було обмежене звичайним законодавчим актом, а не рішенням суду.
Постійне продовження дії мораторію також якнайкраще ілюструє подвійну мораль і в економічних питаннях, яку завжди демонстрував український політичний клас. Впродовж років незалежності депутати у Верховній раді та міністри в уряді заявляли про необхідність переходу від сировинної до інноваційної ринкової економіки, одна з ознак якої – прозорий ринок землі. Утім, існування мораторію скоріш свідчило про прагнення еліт збагачуватися особисто за рахунок монополізації ресурсів агросектору у руках обмеженого кола латифундистів (яке є притаманним для пострадянських країн). Попри запровадження у 2001 році заборони на відчуження паїв, ринок сільгоспземель в Україні продовжив функціонувати у тіні. У практиці заборона на продаж землі сільськогосподарського призначення посприяла виникненню десятків заплутаних схем оренди, рейдерству, виснажуванню ґрунтів, стримуванню росту малого і середнього фермерства. Те, що «верхи» впродовж майже 20 років так і не спромоглися вирішити ці проблеми, може означати тільки одне: вони були зацікавлені у такому стані речей.
Низькі орендні ставки на угіддя внаслідок відсутності прозорого ринку дали змогу великим агрохолдингам генерувати надприбутки. З часом вони почали «інвестувати» їх у популістів з депутатськими мандатами. Особливий цинізм у тому, що відстоюючи необхідність продовження мораторію, такі депутати апелювали до громадської думки, яку самі ж нав’язували через ЗМІ. Мовляв, соцопитування свідчать, що більшість українців виступає проти продажу землі. Та сьогодні вони позбавлені і цього аргументу. Відповідно до даних дослідження фонду «Демократичні ініціативи», 50,4% громадян на всій території країни переконані, що власники земель повинні мати право їх продати. Кардинально протилежну позицію мають 33,2% опитаних (ще 4 роки тому їх було більше – 50,4%). Українці готові стати законними господарями на своїй землі. Питання у тому, чи готова «зелена» влада зрештою надати їм це гарантоване Конституцією право.
Богдан Машай, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»