Історія зі злощасною «формулою Штайнмаєра»яскравіше, ніж епізод боротьби Юлії Мендель з журналістом Андрушком або дикі заяви керівника президентського офісу, показує, що далі зволікати з провалами в інформаційній сфері Зеленському собі дорожче.
Чутливість до питань війни і миру в Україні не просто підвищена, вона глибоко болюча. П'ять років втрат невротизували суспільство, а особливо вразливі громадяни живуть у безперервній істериці. Свою лепту вносять політики, які ці неврози та істерики підігрівають і намагаються використовувати у своїх «кишенькових» інтересах. Інтереси не стають ближчими, а людей трясе. Чесна, ретельно продумана і підготовлена комунікація в наших умовах – це не тільки політична вимога, це гуманітарна місія.
Нова влада трактує колосальний аванс довіри як карт-бланш, але це не звільняє її від необхідності ретельно роз'яснювати всі свої кроки, спокійно, вперто, багаторазово і з різних точок зору. Старий закон комунікації: не поясниш ти – пояснять за тебе, і так, що мало не буде. Пояснювати потрібно до, під час і після зроблених дій. Це, до речі, корисно не тільки тим, кому пояснюють, а й тим, хто пояснює: багато речей, які здаються очевидними, в спілкуванні з іншими мають властивість раптом втрачати свою очевидність, політична логіка не витримує випробування неприємними запитаннями далеких від політики громадян.
Поганий мир чи нова сварка: що принесе Україні «формула Штайнмаєра»І в Україні, і в ОРДЛО є люди, які не згодні з запропонованим варіантом вирішення конфлікту.
Завжди знайдуться ті, кому неможливо пояснити нічого, несприйняття Зеленського часом іде на дораціональному рівні, і будь-які, найбільш нейтральні його слова і вчинки лише зміцнюють таких людей у відчутті нікчемності, навіть зловмисності президента. Водночас із переважною більшістю інших громадян контакт не втрачено, але всі їхні зусилля почути і зрозуміти нову владу виявляються марними: складно почути мовчазних і зрозуміти тих, хто меле дурниці.
Жодна обіцянка Зеленського не провалюється з таким гучним тріском, як обіцянка безперервного і чіткого діалогу з народом. Видатні фахівці в майстерності підігрівати публіку, виконавці «Кварталу 95», розсівшись у чиновницьких кріслах, раптом ніби казковим чином втратили свою магічну здібність. Їм самим за рутиною державної роботи, що навалилася, мабуть, ніколи приділяти увагу цьому напрямку, Зеленський теж надто зайнятий, щоб регулярно записувати ролики, а інших майстрів спілкування з великою аудиторією у великій квартальній команді поки не знайшлося.
Ось і виявляється, що країна залишилась сам на сам зі своїми питаннями та Юлею Мендель, яка на жодне з цих питань відповісти не може, а якщо раптом і зможе, то не володіє сотої частиною того авторитету, який змусив би прислухатися до її слів. Разовим швидкоплинним брифінгом Володимиру Зеленському цей провал не закрити, навіть якщо намагатися вкласти в нього весь свій талант заражати інших позитивом.
Попереду довгий і важкий шлях перемовин, ігри, сповненої пасток, із супротивником, який відмінно набив руку на пропаганді і провокаціях. Включатися в цей процес при такому стані інформаційного супроводу – все одно що йти проти російських танків з дубиною. Тільки загибель під танком вважатимуть подвигом, нехай і безглуздим, а інформаційна безпорадність принесе славу дурнів і зрадників. Уже несе. Битву «у Штайнмаєра» перемогою не назвеш.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»