Скандал, що призвів до початку процедури імпічменту в Сполучених Штатах, змусив більшість громадян та аналітиків поглянути на світову політику і дипломатію, зокрема, іншими очима. Це стосується як«транскрипту» розмови між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом, що оприлюднив Білий дім, так і подальших свідчень у справі Українагейту, які вже встигли зібрати демократи за зачиненими дверима. Журналіст і аналітик Владислав Фарапонов, який нині працює і навчається у США, змоделював можливі наслідки подій, спираючись на факти, які є непомітними і часом незрозумілими для тих, хто спостерігає за процедурою імпічменту Трампа з України.
З чого все почалось?
Старту процедурі імпічменту передувала скарга (a whistleblower complaint), яка була позначена як невідкладна. Важливо, що після подання цієї скарги невідомим працівником розвідки минуло півтора місяця до оголошення початку імпічменту. У ті дні наприкінці вересня Дональд Трамп брав участь у 74-й Генеральній асамблеї ООН в Нью-Йорку, де і зустрівся з Володимиром Зеленським.
Білий дім також встиг опублікувати надзвичайно важливий документ. Транскрипт розмови, що опублікувала адміністрація Трампа, експерти охрестили «стенограмою століття». Найголовніше, що цей документ не є автентичним текстом розмови від 25 липня між президентами України та США. Трамп дав розпорядження опублікувати лише витримки розмови на 5 сторінок зі дзвінка, що тривав понад 30 хвилин.
Більше того, цей дзвінок був поміщений у спеціальний сервер, де зберігаються «невдалі» розмови Трампа. В цьому списку нібито також є розмова з Володимиром Путіним, а також принцем Саудівської Аравії. Це означає, що Трамп не бажав оприлюднення справжнього тексту розмови з українським президентом. Це і стало основним «козирем» демократів у справі про імпічмент до того, як вони розпочали допитувати свідків.
Демократи розпочали процедуру імпічменту 30 вересня цього року. Своїм конституційним правом скористалася Ненсі Пелозі – спікер Палати представників Конгресу. Демократи довго чекали цієї можливості – ще до інавгурації Трампа заявляли про імпічмент, але по-справжньому серйозний привід виник лише цього року.
У Конгресі, окрім Пелозі, Трамп має ще декілька «недругів». Чи не найбільше агресії спрямовано на Адама Шиффа – голову комітету Конгресу з питань розвідки. Саме Шифф та Пелозі вважаються головними ініціаторами імпічменту у нижній палаті. Навіть Ненсі Пелозі, попри своє відверте несприйняття Трампа як президента своєї країни, до останнього вагалась, чи варто розпочинати тривалий процес імпічменту за рік до президентських та парламентських виборів. Можливо, вона розуміла, що якщо не зараз, то такої можливості більше не буде.
Відразу 6 комітетів до вчорашнього дня (31 жовтня 2019 року) проводили слухання в закритому режимі. Громадськість мала можливість ознайомитись лише зі вступними словами усіх свідків, а питання конгресменів та відповіді чиновників і дипломатів свідомо приховали. Білий дім однозначно висловився за відмову від будь-якого виду співробітництва зі слідством, надіславши листа Конгресу, та заборонив своїм співробітникам з’являтись у Конгресі, аби не нашкодити позиції чинного президента.
Якби Трамп був конгресменом, він проголосував би за свій імпічмент
З одного боку, підстави оголошувати початок процедури імпічменту у демократів були. Вони скористались своїм правом і, що не менш важливо, намагаються одночасно вести передвиборчу кампанію: як до Сенату, так і до нижньої палати; а також найбільш відповідальні для них президентські вибори. Американці часто жартують, що вибори до Конгресу (саме так називають вибори до нижньої палати) перетворюються на окремі незалежні один від одного 435 виборів, оскільки кожен штат має різну кількість представників, відповідно до кількості округів у межах штату.
Риторика демократів дедалі більше змінюється впродовж епопеї з імпічментом. Спочатку це була раціональна критика Трампа (у зовнішній політиці, зокрема), тепер же лідери праймеріз, наприклад, всі виголосили однакові звинувачення Трампу. Це робить самих демократів більш вразливими в очах виборців та демонструє, що вони, можливо, не здатні вести конкурентну боротьбу на ідеологічному фронті, тому вдались до таких екстраординарних методів.
Скажімо Дональду дякую. Колонка Леоніда ШвецяОдне з безперечних достоїнств цієї історії - Україна надовго отримала глобальне звучання, тому що імпічмент президенту США - це тема для заголовків світової преси.
З іншого боку, перший місяць від оголошення старту процесу імпічмента президента у нижній палаті продемонстрував, що республіканці не мають єдиної позиції та стратегії захисту власного президента, а також найбільш гострою для них є відсутність чітко виражених лідерів в обох палатах Конгресу. І відсутність стратегії щодо імпічменту певною мірою розвалює обидві партії зсередини, а отже і політичну систему загалом.
Наприклад, лідер «GOP» (Grand Old party, тобто республіканців) у Сенаті Мітч Макконнелл спростував той факт, що Трамп нібито обговорював з сенатором свою розмову з українським колегою. Саме на підтримку Макконнелла дуже розраховував Трамп, але Макконнелл, вочевидь, не вирішив для себе, чи зможе він поставити партійну лояльність вище за клятву сенатора. І це питання може стати одним з ключових під час «справжнього» голосування за імпічмент у Сенаті, якщо нижня палата схвалить відповідне рішення.
Стосовно самого Трампа, він використовує будь-яку можливість, заявити, що імпічмент – це ніщо інше, як «полювання на відьом», та зрештою, будь-які серйозні звинувачення, покази свідків, слухання в комітетах лише залишають за ним статус головного ньюсмейкера світу. Імпічмент у нижній палаті може цілком реально активізувати електорат Трампа, якщо демократи почнуть займатись лише імпічментом, і тоді шанси на переобрання чинного президента збільшаться в рази.
Контекст імпічменту на фоні виборів не на користь обом партіям
Вибори у США відбудуться 3 листопада 2020 року. На третину оновиться Сенат (верхня палата), 435 місць нижньої палати також будуть вакантними, одночасно відбудуться президентські вибори, яким передують праймеріз, де кожна з двох основних партій обирає свого кандидата. Зазвичай чинний президент стає кандидатом від своєї партії, тому зараз увага ЗМІ прикута більшою мірою до праймеріз демократів.
Демократам взагалі немає куди квапитись, адже час зараз грає на їхню користь. Спочатку демократи сподівались проголосувати за імпічмент у нижній палаті до кінця цього року. Згодом нібито перенесли можливе голосування до Дня подяки (28 листопада). Відтермінування фінального голосування якомога ближче до виборів зіграє на руку демократам. Якщо ж голосування в Конгресі відбудеться лише зараз, тобто за рік до виборів, воно не матиме очікуваного впливу на вибори для Демократичної партії.
Ситуація складається таким чином, що Трамп майже самотужки протистоїть усім законодавцям в обох палатах парламенту, лідерам перегонів на праймеріз демократів та ЗМІ, більшість яких контролюється демократами. Основні сподівання очільник Білого дому покладає на підтримку FoxNews – рупора республіканців та одночасно найбільш популярного американського каналу. За останні тижні кількість прихильників оголошення імпічменту збільшилась в рази. Навіть за даними FoxNews, 51% опитаних американців вважають, що слід оголосити імпічмент президенту, і той має піти у відставку. 4% хочуть, щоб імпічмент був оголошений лише у нижній палаті, але Трамп не покинув Білий дім, а 40% виступають проти імпічменту загалом.
Відсутність координації між республіканцями в Конгресі, Білим домом і Державним департаментом може коштувати Трампу посади. Наприклад, Мік Малвейні, виконувач обов’язків голови адміністрації Трампа, нещодавно заявив, що Білий дім вимагав інформації про розслідування так званого «українського втручання» в американські вибори 2016 року в обмін на фінансовому допомогу. Маються на увазі так звані сервери Демократичної партії, які з незрозумілих причин, на думку чинної адміністрації, знаходилися в Україні. У скарзі вони згадуються під назвою «Crowdstrike».
Свідки, пов’язані з Україною, спричинили найбільший резонанс
Першою «жертвою» імпічменту став Курт Волкер. Колишній спецпредставник Держдепу по Україні першим дав свідчення, і запевнив конгресменів, що завжди намагався адвокатувати українські інтереси в Білому домі, наскільки йому це дозволяли. Волкер першим висловив занепокоєння, що особистий адвокат Трампа Руді Джуліані зіграв ключову роль у замороженні фінансової допомоги України влітку цього року.
Гордон Сондленд – посол США в ЄС заявив, що він намагався переконати Трампа розглядати Україну як важливий форпост американських інтересів та цінностей, але треба розуміти, що Сондленд став найбільшим донором під час передвиборчої кампанії Трампа у 2016 році, до того ж, він має повну довіру президента.
Натомість одним з найбільш важливих свідків, чиї покази можуть призвести до імпічменту, став Білл Тейлор – повірений у справах США в Україні. Ключовою, як для республіканців, так і для демократів – ініціаторів імпічменту, стало висловлювання Тейлора: «Скасування допомоги Україні заради її безпеки в обмін на підтримку в боротьбі проти опонента на виборах було би божевіллям». Вочевидь, ця теза може розділити процес імпічменту для Трампа на «до» і «після».
Вперше у свідченнях очільника американського посольства в Києві знайшли своє підтвердження гіпотези про приховану дипломатію Трампа щодо України. До прихильників нетрадиційних методів американської дипломатії на українському напрямку він зараховував Курта Волкера, Гордона Сондленда та поки що чинного міністра енергетики США Ріка Перрі, який очолював американську делегацію на інавгурації Володимира Зеленського. Всі, окрім Ріка Пері, згадані Біллом Тейлором, вже дали свідчення в Конгресі, та намагались відсторонитися від скандалу. Рік Перрі, у свою чергу, заявив, що піде у відставку до кінця цього року, що також не може не насторожувати.
Чи мало місце «quid pro quo»?
Це головне питання, відповідь на яке шукають демократи, щоб з’ясувати чи є підстави для імпічменту, і якщо так, в чому «послуга за послугу» була виражена. У липні цього року Тейлор зрозумів основну причину відтермінування візиту Зеленського до США. Вона полягала виключно у тому, що призначення візиту президента України залежало тільки від його (не)готовності розслідувати справу «Буризми» та виправдати «втручання України» у вибори.
Цього тижня також у Конгресі давав свідчення Олександр Відман – вихідець з України, а нині – член ради з національної безпеки США, співробітник Білого дому. Він відповідає в Білому домі за Україну та США, а також чув розмову 25 липня. Вільне володіння українською та англійською мовою робить його найбільш цінним свідком щодо самої розмови, яка проходила за допомогою перекладачів. Віндман не підтвердив слова Тейлора про те, що «quid pro quo» мало місце, але і не спростував. Він також підтвердив свою готовність давати свідчення під час відкритих для громадськості допитів свідків.
Резолюція, яку затвердила Палата представників, встановила статус-кво між обома сторонами імпічменту
Першому голосуванню нижньої палати щодо імпічменту передували короткі дебати конгресменів. Резолюція, яку ухвалила більшість демократів в Конгресі, лише формалізує процедуру імпічменту в рамках розслідування, яке де-факто розпалось місяць тому.
Резолюцію, за яку проголосували 232 конгресмени-демократи, слід розцінювати винятково як новий етап у процедурі імпічменту з боку опонентів Трампа. Після закінчення слухань за зачиненими дверима демократи захотіли перейти до відкритих слухань.
По-перше, не всі свідки, яких викликали конгресмени, з’явились. Дехто, зважаючи на заборону Білого дому, вирішив не псувати собі кар’єру, а ексрадник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, наприклад, проігнорував прохання виступити за власним бажанням. Демократам зараз відкриті слухання потрібні насамперед для демонстрації усіх деталей скандалу до останніх дрібниць.
Трампу можуть оголосити імпічмент через скандал із дзвінком Зеленському: реакція соцмережУ США можуть оголосити імпічмент президенту Дональду Трампу. Все через скандал з телефонною розмовою з Володимиром Зеленським.
По-друге, до цього весь світ бачив лише відкриті частини вступних промов свідків, тепер демократи можуть викликати тих самих свідків для дачі розгорнутих свідчень та публічних допитів того ж Волкера, Сондленда, Тейлора, Відмана та інших. У Конгресі особливо чекають на відкриті слухання людини, яка, мабуть, може вирішити долю Трампа – Джона Болтона, якого Трамп звільнив у вересні після невдалих переговорів з Талібаном.
Ця резолюція також допоможе республіканцям, адже вони також можуть розраховувати на залучення власних свідків і також отримують можливість допитувати осіб, яких викликають демократи. У незручній позиції опинився Білий дім, який зі своєю відмовою співпрацювати зі слідством фактично визнав свою неправоту. Можливо, це стратегія партії, чи Трампа особисто, і вони прагнуть довести свою невинність саме на відкритих слуханнях.
Всі відкриті слухання будуть опрацьовані юридичним комітетом Конгресу, який, власне, і готує свій висновок. Якщо комітет вирішить, що президент порушив Конституцію, у висновку вказуються конкретні статті, за якими буде висунуто обвинувачення в нижній палаті. Якщо голосування знайде підтримку простої більшості у 218 голосів, це означатиме імпічмент Дональду Трампу. На сьогодні у демократів є 235 місць у нижній палаті. Голосування відбувається або постатейно, або пакетом, це залишається на розгляд палати. Наприклад, перший імпічмент у США Ендрю Джонсону в 19 столітті був проголосований лише за 3 статтями.
Втім, імпічмент у нижній палаті не означає, що Трамп покине Білий дім. Процедура оголошення імпічменту в Конгресі проходить у два етапи в кожній із палат парламенту: якщо голосування у нижній палаті відбулось, справа переходить на розгляд Сенату. Палата представників виступає стороною обвинувачення під час цього процесу, а сенатори виконують роль присяжних. Для імпічменту в Сенаті необхідно щонайменше дві третини голосів сенаторів (67). Президент має право на декількох адвокатів, може навіть не з'являтися до Сенату під час самого засідання. Зараз у Сенаті лише 45 демократів, що унеможливлює реальний імпічмент, який би змусив Трампа покинути Білий дім.
Для справжнього імпічменту, який призвів би до відставки президента, хоча би 22 із 53 республіканців-сенаторів мають зрадити свого президента і Республіканську партію. Підстав розраховувати на такий розвиток подій наразі немає. Ситуацію може змінити лише поява нових фактів, що змусять республіканців демонструвати повагу до власної клятви Конгресу, поставивши її вище за партійну лояльність.
Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент Wright State University, Ohio (США), спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»