Станом на січень 2018 року 57 українських чиновників задекларували 34 тисячі 239 біткоїнів (BTC) – електронних монет (токенів). Рекордсменом за кількістю токенів на віртуальних гаманцях був депутат VIIІ скликання Дмитро Голубов, який вказав у e-декларації 4 тисячі 376 BTC. Сукупна вартість електронного активу Голубова на початку минулого року оцінювалась у понад 2 мільярди (!) гривень. Щоправда, легально перепродавати, обмінювати чи інвестувати на території України свої біткоїни ексдепутат, як і будь-який інший громадянин, не може: юридичний статус криптовалюти ніяк не врегульований. Більше того, у 2014 році Національний банк України роз’яснив, що вважає віртуальні монети «грошовим сурогатом», обіг якого заборонений національним законодавством.
15 листопада 2019 року група депутатів зареєструвала у парламенті законопроект, яким пропонується внести до законодавчої бази визначення понять «віртуальний актив», «криптоактив», «операція з криптоактивами», «розподілений реєстр», «токен» та «токен-актив». Народні обранці також пропонують запровадити 5%-вий податок на прибуток від операцій з віртуальними валютами. За задумом ініціаторів, такий крок стимулює розвиток ринку віртуальних активів в Україні та допоможе отримати додаткові доходи до бюджету. Утім, криптовалюта – зручний інструмент не лише для електронних розрахунків та достатньо ризикованих інвестицій, але й для відмивання грошей та фінансування злочинності.
Криптовалюта – краще, ніж гроші
Легко пояснити значення терміну «криптовалюта» людині без спеціальних знань неможливо. Спробуємо максимально спростити це поняття. Віртуальний коїн (від англ. сoin – монета) – це код, який вираховують за допомогою складних обчислень на потужних та дорогих комп’ютерних системах. Дані про кількість випущених електронних монет та операції (обмін, продаж) з ними автоматично записуються в електронний реєстр, який називається блокчейн. У блокчейні також постійно оновлюється інформація про віртуальні рахунки, між якими переводяться монети. Особливість такого блокчейн-реєстру у тому, що перевірити його вміст будь-якої миті можуть усі учасники системи, при цьому змінити записані дані не може ніхто. Іншими словами, блокчейн – це свого роду зашифрований «журнал», з якого неможливо вирвати сторінку і в якому кожний наступний запис пов’язаний з попереднім.
Віртуальні гроші в Україні: чи потрібно легалізувати криптовалютуУ Верховній раді зареєстрували законопроект про легалізацію фінансових операцій з криптоактивами.
Ключова відмінність віртуального біткоїна від реальної гривні: блокчейн-«журнал» зберігається у копіях безпосередньо на комп’ютерах «майнерів» – людей, які займаються обчисленням того самого коду. Система не має єдиного центру управління, керівника чи власника. Тоді як відповідальними за емісію та облік національної валюти України є конкретний регулятор – Національний банк. Курс електронних грошей, на відміну від «паперових», не забезпечений цінними металами чи будь-якими іншими активами. Поточна вартість токенів, по суті, залежить виключно від попиту. Саме це робить ціну на криптовалюти настільки мінливою.
Децентралізація – ключова перевага віртуальних валют перед «класичними». Проводити розрахунки один з одним власники криптогрошей можуть за лічені секунди в усьому світі без посередників у вигляді банків чи платіжних систем. З іншого боку, неможливість регуляторів контролювати операції з криптогрошима разом з повною анонімністю власників гаманців перетворили коїни на зручний фінансовий інструмент у руках злочинців.
Від ненависті до любові
Перший зафіксований обмін криптовалют на товар відбувся у США у 2010 році: американець за 10 тисяч біткоїнів придбав дві піци. З тої миті ставлення до віртуальних грошей у світі змінюється від повного несприйняття до поступової легалізації. Найпоказовішим прикладом є Китай. У 2013 році влада Піднебесної повністю заборонила обіг криптовалют та роботу криптобірж, які тоді розцінювала як загрозу стабільності національної фінансовій системі. Сьогодні ж президент Китаю Сі Цзіньпін заявляє про наміри інвестувати в розвиток блокчейн-технологій, а Народний банк Китаю працює над випуском «криптоюаню». Схожою ситуація була і в Німеччині: у 2011 році Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини не вважало Bitcoin електронними грошима, у 2018-му – надало токену статус законного платіжного засобу. На поступове визнання криптовалют впливає той фактор, що повністю їх заборонити чи знищити неможливо, а контролювати – надзвичайно складно. Блокчейн, по суті, є самодостатньою глобальною наднаціональною мережею.
У багатьох європейських країнах ставлення влади до електронних грошей лише формується. Токени не забороняють, але й не прирівнюють на законодавчому рівні до паперових грошей. Зокрема, через те, що частина впливових інвесторів не вірить у майбутнє електронних активів. Наприклад, американець Джорд Сорос вважає криптовалюту «чистою спекуляцією, яка базується на непорозумінні».
Та навіть там, де «майнінг» та розрахунки у біткоїнах поза законом, функціонують сірі криптобіржі, операції на яких не регулюються законодавством. Від цього втрачають і брокери, які жодним чином не захищені від шахрайства, і держава, яка недоотримує податки до бюджету. Саме такою ситуація є в Україні: Нацбанк не визнає електронні монети грошима, а чиновники водночас декларують майже три з половиною десятки тисяч токенів на мільярди гривень.
Запропонований депутатами Верховній раді законопроект про криптовалюту може створити передумови для початку роботи в Україні легального ринку електронних активів. За умови поліпшення інвестиційного клімату у цілому, це сприятиме покращенню міжнародного економічного іміджу України та наповненню бюджету податками. Наступне завдання складніше – встановити реальних власників віртуальних монет. Без його виконання в українських корупціонерів з’явиться ще один інструмент для відмивання «справжніх» грошей.
Богдан Машай, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»