Скільки робочих місць має створити уряд у найближчі п’ять років та наскільки це реально? Як повертати в Україну заробітчан? Скільки людей задіяно в промисловості, бюджетній сфері та яка у них середня зарплатня? Чому неможливе швидке відновлення інфраструктури на Донбасі, яка б дала поштовх для створення нових робочих місць? Над цими та іншими питаннями розмірковують юристи Богдан Бондаренко та Андрій Вігірінський у своїй програмі «Гра на підвищення», аналізуючи макропрогноз, затверджений Кабміном.
Богдан Бондаренко. Ми вже з’ясували у попередньому випуску, що з інвестиціями у нас можуть бути проблеми, відповідно у макропрогнозі є другій варіант на такий випадок, в ньому прогнозується більш інтенсивне підвищення соціальних стандартів. Наслідком цього буде стимулювання споживацьких настроїв в економіці, але є нюанс, що будуть гальмуватися процеси створення нових робочих місць.
Якщо буде такий варіант, ми маємо одночасно програму діяльності Кабінету міністрів, де прем’єр-міністр поставив собі індикатором створення 1 млн робочих місць. Чи вийде створити ці робочі місця і як вони в цьому випадку збираються їх створювати?
Андрій Вігірінський. Питання цікаве особливо з огляду на законодавчу ініціативу, яку затвердив уряд. Йдеться про те, що планується відв’язати тарифну сітку від прожиткового мінімуму. Це той мінімальний вартісний набір товарів чи послуг, нижче якого рівень оплати праці бути не може. Зараз рівень оплати праці від нього відв’язали. І відповідно від нього відв’язали штрафи, будь-які інші соціальні виплати. Я так думаю, що залишать для пенсійного забезпечення.
Це дуже цікавий законопроект, ми про нього зробимо окрему передачу.
З приводу того, як зростатимуть виплати і соціальні стандарти. Так чи інакше відбувається інфляція. Відповідно, додається відсоток, який повертає те, що ти реально можеш купити, плюс додатковий відсоток зростання. На найближчі кілька років додатковий відсоток зростання вони планують збільшувати на 3%.
Стандарти можуть зрости на 10%, з них 7% покривають інфляцію, плюс ту інфляцію, яка виникла в 2014-2015 роках, коли не індексувалась оплата праці. Прожитковий мінімум зараз знаходиться в діапазоні до 100 доларів і як наслідок, він не покриває вартість споживчого кошика.
Б.Б. Вони збираються підняти його до 4600 грн.
А.В. Теоретично так. Питання в тому, як створювати робочі місця. За попереднім прогнозом за два роки планувалось зробити 250 тис. додаткових робочих місць, а зараз планується що на 2022 рік ми вийдемо на показник +200 тис. робочих місць. Це не є якийсь космічний показник, але в цілому Програма уряду розрахована на 5 років, фактично до 2024 року уряду Гончарука треба створити ще 750 тис. робочих місць.
Б.Б. Цікаво, що я бачив у них в плануванні різних показників в 2022 році як раз спостерігається стагнація.
Підвищення зарплат вчителям: що обіцяє нова влада і що вже провалили попередникиЗарплату вчителям вже не обіцяють на рівні 4 тисяч доларів. Тепер тільки не менше 4 прожиткових мінімумів.
А.В. Ні, насправді немає. Далі вони говорять про механізм. Насправді в нас люди працюють, але просто знаходяться поза межами офіційної зайнятості як з точки зору обліку, так і з точки зору участі в пенсійних процесах. Вони планують переглянути Державну службу з питань зайнятості, порядок її діяльності, це прописано в Програмі уряду. Наскільки я розумію, Державна служба зайнятості максимально перейде в електронний сервіс, де вводять дані людини і знаходять зв’язок між роботодавцем і відповідним працівником служби. Вони приблизно дають заявку на робітників, яких шукають в цю службу.
Служба знаходить через аутсорсінгову компанію, яка через «Прозоро» купляє послуги з навчання працівників, які знаходяться на обліку, підвищують твою кваліфікацію і начебто роботодавець повинен прийняти тебе на роботу.
Це планується запровадити приблизно на кінець 2020 року. Плюс до пошуку роботи будуть братися рекрутингові агентства, які під конкретного працівника, що є на обліку, будуть шукати місце роботи. Звучить шикарно. Це раціонально. Єдине питання – чи готові до цього працівники.
Б.Б. Але ж поза межами офіційної зайнятості є різні категорії людей. Є ті, які становляться на облік в Центрі зайнятості, намагаються реально отримати роботу. Мабуть це такі люди, які не знають про сервіс Work.ua та подібні до нього.
А.В. Я думаю, так. Я взяв статистику, станом на червень 2019 року в Україні 3,5 млн осіб неформально зайнятого населення. Я брав критерій – міське та сільське населення. Фактично розподілено майже однаково: по 1,5 млн в місті, і 1,9 – в сільській місцевості. Вони неформально зайняті іноді за договором найму, іноді без договірних відносин. З цих 3,5 млн осіб половина іноді буває зайнята, а іноді ні.
Є ще одна складова, яка мені здається доволі дивною. І називається вона «уповільнення зростання зовнішньої міграції», з розрахунком на те, що в країні зростатиме кількість працездатного населення. Вона опирається на те, що світова економіка зростатиме значно повільніше, відповідно від послуг трудових мігрантів будуть відмовлятися, і заробітчани будуть повертатися до України. При цьому не враховується що таке трудовий мігрант, період та сезонність трудових робіт чи постійне знаходження за кордоном. Є цілі державні програми в Канаді, Франції по залученню трудових мігрантів, як джерела зростання ВВП.
Програма Кабміну: скільки обіцянок має виконати уряд ГончарукаНайбільше обіцянок зафіксовано за Міністерством енергетики, а найменше – за Секретаріатом Кабінету Міністрів та Міністерством соціальної політики
Найголовніше, що наші підприємства будуть змушені підвищувати зарплату працівникам, бо в силу міграції її буде не вистачати, та підтягувати виробничі технології.
А.В. У макропрогнозі є такий розділ, як попит. Раніше такого не було. Це ноу-хау Мілованова. І тут треба згадати його допис про те, як наздогнати рівень оплати праці, у тій же Польщі. Він констатує, що ми відстаємо від Польщі десь в 3,5 рази. І от Мілованов рахує, що якщо протягом найближчих 7 років рівень зарплати у різних галузях буде зростати приблизно на 20%, то ми в цілому наздоганяємо рівень оплати праці в Польщі.
Єдине, що в макропрогнозі вони закладають інший показник зростання зарплати: до 2022 року на рівні 15 тис грн. Зараз середня зарплатня приблизно 10 тис грн з хвостиком, буде – 15 тис грн. Це не 1,5 тис євро. І те що він пише, що ми будемо щороку зростати на 20%, то ми наздоженемо Польщу не відповідає тому, що вони прогнозують.
Якщо ми розглядаємо попит, як драйвер зростання ВВП, треба дивитись структуру зайнятості в цілому. В промисловості у нас середня зарплата складає 12,1 тис грн. Там задіяно 1,8 млн працівників. До прикладу, у системі охорони здоров’я, де середня зарплата 6,9 тис грн. задіяно близько 1 млн працівників. В освіті 8,5 тис. грн і працює 1,3 офіційних працівників.
У фінансовій діяльності, де кількість задіяних обчислюється сотнями тисяч працівників, тобто в рази менше, середня зарплатня становить 19,5 тис. грн.
Б.Б. Виходить, що три галузі – освіта, медицина і промисловість дають третину офіційної зайнятості населення.
А.В. І відсотків 70 з них – це бюджетники. А далі дивимось сільське господарство, де станом на жовтень 2019 року середня зарплата становила 9,5 тис грн. І він аж ніяк не відповідає показнику навіть в 10 тис. грн, про які говорить Мілованов. В цій галузі зайнято приблизно 400 тис. працівників. І їхні доходи нижчі, ніж, наприклад, в авіаційній галузі. А проблема в тому що ми не займаємося переробкою сировини.
Нагадаємо, «Слово і Діло» розбиралось разом з фінансовим аналітиком, чи реально надавати кредити для заробітчан під 5%.
Також ми писали про основні показники проєкту бюджету-2020 та що змінилося порівняно з 2019 роком.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»