Законопроект про правила продажу землі для ведення сільського господарства має набути чинності до 1 жовтня, коли планується запустити ринок землі в Україні. Які «але» має мораторій на землю в Україні? Чому два депутати від ОПЗЖ проголосували за законопроект про продаж земель, якщо партія виступає проти зняття мораторію? Як відбуватимуться аукціони? Хто буде здійснювати перевірку учасників на предмет фінансових ресурсів? Розбираємо проект закону про продаж земель сільськогосподарського призначення та продаж державно-комунальної та приватної власності через систему електронних аукціонів з юристами Андрієм Вігірінським та Геннадієм Дубовим у блозі «Гра на підвищення» відеопроекту «Слово і Діло».
Розмова вийшла дещо футуристична, тому що експерти дозволили собі спрогнозувати та припустити, яким зрештою буде ринок землі після ухвалення законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення.
Нагадаємо, проект закону був ухвалений у першому читанні восени 2019 року і передбачає механізм продажу земельних ділянок державної і комунальної власності, також як опцію, можливість продажу земель приватної власності через систему електронних аукціонів.
«Коли ми говоримо про продаж землі, нас з однієї сторони, політики запевняють, що все буде прозоро, відкрито. З іншої сторони, ті хто проти ринку землі говорять про те, що транснаціональні корпорації викуплять всі земельні ділянки. Кабмін на ці тези говорить, що має запобіжники. Зокрема, відсутність можливості юридичним особам, бенефіціарами яких є іноземці, акумулювати в себе земельні банки», – сказав Вігірінський.
Для того, щоб зрозуміти, чи спрацює цей запобіжник, його використовуватимуть безпосередньо на стадії продажу. Причому, якщо юридична особа бере участь в електронному аукціоні, повинен бути певний державний механізм, для того щоб перевірити, хто знаходиться в акціонерному капіталі цієї фірми.
«Цікаво, наскільки цей запобіжник закріплений в інших документах. Я передивився законопроект побачив, що механізму реалізації цього запобіжника на стадії продажу в законі немає», – зауважив Вігірінський.
Ринок землі в Україні: чим закінчиться референдумРеферендум – це політична технологія, яка покликана легітимізувати певні рішення, вважає політолог.
Очевидно, все буде вирішуватися на рівні підзаконних актів. Між тим зараз в проєкті закону вже є норма про те, що іноземні юридичні компанії, які набули право власності на землю, мають протягом двох років продати цю землю. Між тим, наразі, за даними Мінюсту, серед компаній, які мають земельні ділянки, структуру своєї власності відкрили лише 20%.
«Тобто норма є, зобов’язання є, має настати санкція – конфіскація, реквізиція, це вже хто як назве – але вона не працює», – припустив Вігірінський.
У будь якому разі до 1 жовтня 2020 року, коли планується запустити ринок землі, всі ці механізми вже повинні бути готові. Не зрозуміло, як бути, якщо юркомпанія змінить бенефіціара після купівлі землі, тобто яким чином буде відбуватись система постконтролю? Яким чином буде працювати система, якщо українська юридична особа буде укладати певні договори про спільну сумісну діяльність?
«Ми мали досить довгий час нібито мораторій, але ті, хто спеціалізується на земельному праві можуть розповісти про десятки варіантів, яким чином можна уникнути питання цього мораторію. Проблема була більше психологічна для іноземного інвестора, бо йому, готуючи певні угоди або довідки про функціонування правової системи України, казали про те, що купівля землі заборонена. І на рівні ухвалення рішень корпораціями ніхто не хотів зв’язуватися з цими сумнівними, з їх точки зору, механізмами», – сказав Геннадій Дубов.
Раніше юристи розбирались, чи є правове поле для звільнення керівника НАБУ Артема Ситника.
«Слово і Діло» писало, що для українців земельне питання дійсно чутливе і соціально-суспільна напруга триватиме, доки влада не схвалить остаточне рішення щодо відповідного законопроекту.
Також ми зробили тест «Що ви знаєте про ринок землі».
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»