Новосанжарська, а до цього львівська і тернопільська історії прекрасні у всьому своєму неподобстві. Вони протвережують і розвіюють неспроможні ілюзії про наші виняткові душевні та інтелектуальні якості. Українці, як і будь-які інші народи, різні, і потрібно не помилятися на цей рахунок, а думати над тим, щоб обставини сприяли кращим людських проявам в народі і перешкоджали сплескам гіршим.
Напад паніки і бунт у зв'язку з наміром влади створити поблизу карантин для вивезених з Уханя співвітчизників спричинений як сумішшю тваринного страху і невігластва, так і відсутністю будь-яких авторитетів для наляканих людей. І йдеться не тільки про авторитет влади, а в принципі про відсутність будь-кого, чиї слова переконали б натовп заспокоїтися, довірити вирішення проблеми фахівцям і розійтися.
Влада в нас взагалі не про авторитет, а про доступ. Власників владних можливостей можуть навіть поважати і боятися як тих, кому більше дано, або, вірніше, ким більше взято, але це анітрохи не робить заяви і запевнення представників влади більш авторитетними. Імовірніше, навпаки, весь досвід підказує, що вірити їм не можна, тому що в підсумку обов'язково обдурять. Ну, а можливості вітчизняної медицини не можуть ввести в оману нікого, хто з нею коли-небудь серйозно стикався, а тут, жарт сказати, вірус, який поставив на вуха весь світ.
У мережі обговорюють евакуацію українців із КитаюЕвакуйованих із китайського Уханя українців привезуть до санаторію в Полтавській області. Там протестують місцеві жителі. Ми зібрали, що про це думають у соцмережах.
Довіритися фахівцям? Країна досягла небачених висот в освіті, і диплома про вищу немає тільки у найбільших ледарів, та й тим необов'язково злазити з печі: правильно вкажіть адресу і за передоплатою доставлять додому. Ціна таким фахівцям – копійка, і чи не знати цього новосанжарським мамкам, своїх бовдурів так само вчили. Тямущі люди десь є, але їх пошук, якщо припече, завжди лотерея: не дурень, так шахрай. Зате знахарі і ворожки всіх мастей – в асортименті. Он і міністр культури (!) Бородянський міркує про виняткову користь екстрасенсів, а гуру діджиталізації і взагалі розумник Дубілет пропонує замінити дорогі антибіотики подорожником – повноцінний перепис дешевої імітацією.
Але, припустимо, якщо і знайдеться той, хто здатний достукатися до найбільш запущених мізків і загублених душ і пояснити, що все не так страшно, технічно зробити це буде неможливо: в Україні відсутні широко популярні і при цьому авторитетні загальнонаціональні ЗМІ якісного рівня. Ті, що є, зосереджені на нехитрих розвагах, сенсації низького штибу або на вузькопартійному порядку денному. Ніякого єдиного інформаційного простору і близько немає. Це, до речі, одна з причин, яка дозволяла вільно почуватися в Україні російським пропагандистським медіа, які значною мірою підготували вторгнення 2014 року. Зараз точно так же безперешкодно віщають їх місцеві філії.
Умови ідеальні для інформаційних спецоперацій, але ніякі для розвитку культури – тієї тонкої плівки, що дозволяє зберігати в собі людське, обговорювати і створювати спільні смисли на основі спільних цінностей, пов'язуючи дуже різних людей в єдиний народ, в громадян. Надані самі собі, люди отруюються власними і наведеними страхами і перестають поводитися раціонально, кидаючись від найменшої тіні. Вірніше, включається раціональність переляканої тварини перед загрозою смерті: кричати, бігти, закритися, битися. Так недовго і себе покалічити, і оточуючих.
Дасть бог і Зоряна Скалецька, коронавірус Україну мине, але він вже проявив проблеми, що далеко виходять за сферу охорони здоров'я. Нездорова країна, і хвороба затяжна, вона з'явилася не вчора і не зникне завтра. Лікуватися треба. Тільки доводиться відштовхувати себе від зрадницької думки, що вже занадто пізно.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»