Парламент відправив у відставку генпрокурора Руслана Рябошапку шляхом висловлення йому недовіри. На посаді Рябошапка працював тільки пів року. Ініціатори відставки генпрокурора – народні депутати від «Слуги народу» Максим Бужанський, Олександр Дубінський. Чи була відставка генпрокурора законною, у чому винний Рябошапка та які наслідки матиме зміна генпрокурора, обговорювали експерти Геннадій Дубов, Андрій Вігірінський та Богдан Бондаренко у відеопроєкті «Слово і Діло».
Юристи дійшли згоди принаймні в одному питанні: відставка Рябошапки відбулася законним конституційним шляхом, але інструмент та процес звільнення генпрокурора викликає як подив, так і занепокоєння.
Проєкт постанови про звільнення пана Рябошапки разом із пояснювальною запискою до нього готував народний депутат від «Слуги народа» Бужанський.
«У постанові авторства Бужанського йдеться: «Враховуючи необхідність та терміновість встановлення справедливості, за ключовим запитом суспільства…» і далі в пояснювальній записці згадуються чотири кримінальних справи. Яким чином нардеп міг оцінювати карні справи, матеріали яких не знаємо ані ми, ані він? Не міг. Чи міг парламентар поставити питання про недовіру генпрокурору? Міг. Але недовіра – це питання етики, моралі чого завгодно, але не права», – переконаний Дубов, підкреслюючи, що при цьому нардеп не міг обґрунтовувати свої відчуття недовіри юридичними аргументами.
На думку Дубова, подекуди посада генпрокурора політична, зокрема це відображається в порядку призначення та звільнення. В якості підтвердження цього Вігірінський зазначив, що в Україні щоразу із новим президентом на посаду заступає новий генпрокурор.
У свою чергу, Вігірінський переконаний, що не все так погано, адже без врахування юридичної складової порядок денний засідання Верховної ради щодо відставок силовиків був би інший.
«У порядку денному було відсутнє питання щодо пана Ситника, якраз через те, що якась частина народних депутатів, розуміючи, що для пана Ситника такої підстави як втрата довіри немає, і сумніваючись в юридичній чистоті постанови, яка може бути проголосована, схилила своїх колег не вносити до порядку денного друге питання», – переконаний юрист.
Дубов припустив, що наступний генпрокурор може розтлумачити все, що відбувалось довкола відставки Рябошапки, зокрема заяви деяких політиків, певною вказівкою та сенсом його роботи, оскільки йому дали зрозуміти, чому звільнили попередника.
На це Вігірінський додав: «У нас вже був такий генпрокурор – політик Юрій Луценко. Як політик він був набагато сильніший, ніж Рябошапка».
Бондаренко, підключившись до дискусії, додав, що новий прокурор подивиться, що Рябошапку звільнили через справи щодо Порошенка, Альперіна, Мангери і «Бурісми». Він вважає, що фігуранти цих справ можуть звертатися до ЄСПЛ щодо порушення презумпції невинуватості.
«А стосовно Луценка, то саме політичне переслідування через заяви Пшонки стало однією з підстав звернутися до ЄСПЛ у справі «Луценко проти України», – нагадав Бондаренко, додавши, що опосередковано Рябошапка сам винний у своїй відставці.
«Нам давно, як аборигенам, Венеційська комісія говорила, що звільняти генпрокурора можна лише на підставах, визначених законом. І їх треба перерахувати. Тоді генпрокурор припиняє бути політичною посадою. Такий інструмент, як висловлення недовіри, має перестати існувати», – пояснив він.
Тим не менше, можливість висловлення недовіри генпрокурору парламентом давно прописана в Конституції, ще до звільнення Рябошапки. Навіть коли в 2016 році за президентства Порошенка вносились зміни до Основного закону в частині правосуддя, цей інструмент залишили незмінним.
«У Рябошапки був шанс замість тих недолугих законопроектів, які подавалися в серпні (щодо змін до Конституції – ред.), подати законопроект, щоб прибрати цей інструмент», – зазначив Богдан Бондаренко.
Нагадаємо, раніше «Слово і Діло» писало, як нардепи голосували за відставку Рябошапки.
Також ми розбирались, скільки часу працювали генеральні прокурори на посаді.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»