Історія про те, як телеканал ICTV доповнив виступ Володимира Зеленського титрами з серіалу, не тільки чудово скрашує нашу карантинну реальність, але й немов видає внутрішній шар, що лежить за подієвою поверхнею. Хоча ніхто й не забував, цей казус укотре звертає увагу на те, що президент у нас звідти, з художньої дійсності, яка дивним чином переплелася з політичними обставинами. Тепер вже і не відокремити одне від іншого без шкоди для розуміння того, що відбувається.
Цікаво, що у виступі, де вухо чуло поради президента, як дістатися батьківщини в умовах загальних обмежень на перельоти, а око читало зізнання у вбивстві якоїсь Еріки, Володимир Зеленський намагався повернути призабутий формат душевного звернення до народу. У перші місяці своїх повноважень він практикував такі монологи, що незмінно закінчувалися словами: «Усе буде добре!». Потім обставини скрутили політичного новачка так, що ані часу, мабуть, не було для колективних психотерапевтичних сеансів, ані язик не повертався обіцяти, що все буде добре. А тепер ось виникла надзвичайна ситуація, коли лідер просто зобов'язаний підтримувати інформаційний та емоційний контакт із народом. І тут, немов хтось з-за спини визирнув і показав язика: «Крістіан, принеси драбину. Ворсинки від мотузки спрямовані вгору. Отже, тіло підтягували вже після смерті».
Коронавірус у світі: що робити українцям, які «застрягли» за кордономКраїни через пандемію коронавірусу закривають кордони і припиняють пасажирське сполучення. Що робити, якщо віза прострочена, а виїхати немає можливості.
Коли Вова вирішив стати Володимиром Олександровичем і перейти з кіношоубізнесу відразу у велику політику, він менш за все уявляв собі, що доведеться мати справу зі сценарієм фільму-катастрофи. Причому сценарієм, який пишеться невідомо де, ким і на скільки серій. Немає можливості не тільки викинути невдалі дублі, навіть репліки партнерів і реакція масовки – заздалегідь загадка, і, головне, все відбувається насправді, не крикнеш «Стоп!». Правильніше, кричи, скільки влізе, та марно.
Україна мінус коронавірус, якою захотів покерувати Зеленський, теж зовсім не була місцем для забавної п'ятирічної пригоди. Але якось, мабуть, здавалося, що за допомогою вірних друзів і за широкої підтримки населення досить буде робити все чесно і правильно, і потроху налагодиться, просто на контрасті з минулим, коли все робилося нечесно і неправильно. Особливо якщо регулярно підбадьорювати народ позитивними монологами, покликаними підкреслити щирість намірів. Згодом з'ясувалося, що від друзів користі великої немає, від деяких тільки шкода, населення чекає чудес, а взятися їм нізвідки, як і правильним проривним ідеям. Україна мінус коронавірус замість запущеного поля виявилася якимось диким болотом. Україна плюс коронавірус – немов на болоті спалахнув висохлий очерет.
Як не дивно, в умовах нищівного форс-мажору управлінська недосвідченість Зеленського нівелюється. Виклики настільки нестандартні, що готових відповідей немає і в скарбничці досвідчених політиків і чиновників, і не тільки в нас у болоті, але й у більш благородних ландшафтах. За умови дефіциту раціональних рішень і ресурсів під них залишається ірраціональна надія на фарт, і фартовому Зеленському залишається демонструвати, що і цього разу крива його вивезе, а з ним і всіх інших. «Все буде добре». Всерйоз в це вірити не можна, значить, віра буде несерйозною, під психоделічні титри: «Це я вбила Еріку. Вона забрала в мене кохану людину. Пробачте мені, якщо зможете».
Чого ж не пробачити.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»