В українців є стара добра традиція: раз на місяць-два уважно розглядати результати загальнонаціональних опитувань. Цей ритуал несе в собі щось священне на кшталт спроби зазирнути в майбутнє, забравшись на плечі соціологів. Знизу-то особливо не розгледиш.
І що цікаво, віднедавна опитування практично не несуть якоїсь нової інформації. У всякому разі дослідження не ловлять знаків, які б свідчили про істотні зміни. При тому, що навколо відбуваються абсолютно неабиякі події, і швидкість, з якою вони змінюють одна одну, виняткова. Нагадаю, адже дійсно майже забулося, що якихось півтора місяця тому в країні змінився уряд, і змінився керівник у Генпрокуратурі.
А ще якихось два тижні тому з'явився компромат на брата керівника президентського Офісу, а сам керівник обійняв своє крісло два місяці тому. Подій одного вчорашнього дня могло б вистачити за інших обставин на тривалий громадський резонанс: СБУ повідомила про викриття першого заступника київського мера на хабарі та про затримання російського шпигуна у своїх лавах, причому на найвищому рівні. А перед тим було оголошено про претензії кримінального порядку до Тетяни Чорновол, що йдуть в далеке майданне минуле, і вчора на протест вийшли Порошенко, Турчинов та Яценюк в масочках, які давно не збиралися разом. Що не кажи, яскрава пляма навіть на тлі чорнобильських пожеж і перетворення УПЦ МП в офіційного дилера COVID-19.
Соціологи з'ясували, чи вплинув коронавірус на рейтинг ЗеленськогоСтаном на кінець березня цього року до президента Володимира Зеленського позитивно ставляться 46 відсотків тих українців, хто знає політика, нейтрально – 33 відсотки, негативно – 21 відсоток.
Але виміри суспільного настрою нічого такого не виявляють. Більше того, вони не виявляють і цілої низки державних керівників.
Зокрема, про нового главу уряду Дениса Шмигаля щось чули лише 51% опитаних, як з'ясували фахівці з КМІС. Хоча, здавалося, у країні кризова ситуація, пов'язана з епідемією, і громадяни стежать за тим, що відбувається трохи уважніше, ніж це роблять зазвичай, але ось прем'єра не помітили. Навіть голову Верховної ради Дмитра Разумкова знають лише 70% українських громадян, іншим якось не сталося. Андрій Єрмак, який міцно посів місце поруч із президентом, пізнаваний лише для 46% опитаних, а адже чоловік вельми видатний. Про скандал із ним щось чули і зовсім 36%, основи не похитнулися.
Незважаючи на всі проблеми й скандали, Володимир Зеленський, як і раніше, користується високою народною довірою – 44%. У березні було вище, але не так щоб дуже: 46%. Подейкували, що по президенту вдарить земельна реформа, й опитування показує, що проти продажу землі – цілих 74%, але ось ні, Зеленському ця непопулярна ініціатива, як с гуся вода. І «слугам народу» в цілому, як з'ясували в соціологічній групі «Рейтинг», особливих претензій не висувають, вони залишаються найпопулярнішою партією з великим відривом від інших: своїх 38% серед тих, хто визначився з вибором. І вочевидь, що ймовірно, «слуги» колись втратять такий рівень підтримки, скажімо, зовсім не заслужений, ніж до подібних висот підніметься хтось із нинішніх опонентів.
Ось і виходить, що Україна, як стала країною Зеленського, так нею і залишається, незважаючи на подив, здивування й роздратування тих, хто не розуміє, як так може бути. Проблема ж у тому, що вже довго, понад рік, немає нікого, хто переконав би хоча б третину країни в тому, що може бути інакше, і це інакше нібито краще, ніж те, що в неї є зараз. Погодьтеся, у цьому провини Зеленського немає, нехай би він і був винен у всіх бідах світу. Політики, які бачать конкурента в Толіку Шарію, чітко позначають стелю своїх можливостей.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»