Генпрокурор Ірина Венедіктова підписала наказ про нове положення для комісій з добору керівного складу органів прокуратури. Чи змінився принцип роботи комісій, а також їхній склад, чи можуть кандидати на керівну посаду вплинути на рішення комісій, і чому керівника Київської прокуратури призначили без співбесіди на доброчесність? «Слово і діло» розпитало кандидата юридичних наук Геннадія Дубова та юриста Олексія Ничипоренко.
На думку Ничипоренка, зміна складу комісій з добору керівного складу практично не змінює сам підхід до призначення і, по суті, нівелює конкурсний відбір.
«Це рішення не впливає на комісії, які будуть проводити співбесіди з прокурорами на предмет доброчесності під час переатестації, відповідно, жодним чином не впливає на перебіг реформи. Сама процедура призначення на керівні посади не змінилася. Рядові співробітники так і не мають можливості вносити свої кандидатури. Комісії, як і раніше, будуть розглядати тільки тих кандидатів, яких внесе генеральний прокурор або прокурор обласного значення», – уточнив юрист.
При цьому Ничипоренко звернув увагу, що призначення Романа Говди виконувачем обов'язки прокурора Києва пройшло так, що йому не довелося проходити атестацію.
Реформа прокуратури: плюси і мінуси переатестації в ГПУТестування відсіяло багатьох некомпетентних прокурорів, зачепивши й порядних професіоналів, а призначення на керівні посади проходило без конкурсу.
«При призначенні Романа Михайловича керівництво Офісу вперше використовувало норму закону, яка передбачає відсутність необхідності проходження переатестації прокурорів, яких призначають на адміністративну посаду до Офісу генерального прокурора. Отже, шляхом нехитрої махінації у вигляді призначення передусім до Офісу, а потім переводу до столиці Говда не підлягає проходженню переатестації і, відповідно, перевірці на доброчесність», – зазначив Олексій Ничипоренко.
У свою чергу, Геннадій Дубов не побачив у процедурі призначення Говди якогось спеціального наміру.
«Я не думаю, що справа в перевірці на доброчесність. За бажанням можна наказом змінити склад комісії, зробити так, що прокурорських голосів буде достатньо та людина проходить перевірку на доброчесність. Навряд чи все це робилося, щоб уникнути перевірки на доброчесність. Багато залежить від того, на підставі яких матеріалів вона буде проводитись. До того ж результати перевірки не публікуються. Тому, якби хотіли щось приховати, то цілком змогли б це зробити», – зауважив Дубов.
Набагато важливіше, на думку Дубова, нарешті визначитися, чи потрібні в складі комісій представники, які не працювали в органах прокуратури.
«У рамках переатестації спочатку проводилися тести, потім була співбесіда на доброчесність. Люди відсіювалися спочатку на етапі подачі заяви на проходження атестації, потім хтось не складав тести, далі – не пройшов співбесіду. Отже, трохи більше половини працівників Генеральної прокуратури лишилися посад», – нагадав Дубов.
Коли був створений Офіс генпрокурора, ті, хто залишився там працювати, пройшли ще одну комісію, якщо претендували на керівні посади. Комісія існувала і до зміни генерального прокурора, але не ухвалювала рішення, хто залишиться працювати в прокуратурі. Генеральний прокурор пропонував претендентів на керівну посаду, комісія стверджувала.
«У цьому був певний недолік, тому що за фактом цей процес більше схожий на співбесіду на доброчесність, хоча спочатку замислювався як конкурс на керівну посаду, щоб відібрати найдостойніших. Однак насправді рішення комісії – це акт затвердження кандидата на посаді начальника департаменту, управління, а не конкурс», – уточнив юрист.
Нове положення з добору керівного складу сильно змінило принцип формування комісії.
«Раніше до складу комісії входили троє членів від прокуратури і троє – від іноземних посольств, міжнародних організацій, програм допомоги. Для ухвалення рішення було необхідно чотири голоси, тому представники прокуратури не могли одноосібно затвердити кандидатуру. Зараз залишили тільки двох представників – від вищих навчальних закладів або від міжнародних організацій. Отже, зменшили склад представників не від прокуратури й надали альтернативу, тому що делегувати членів до цих комісій можуть ще й наші виші. Однак у такій конфігурації тільки прокурорських голосів достатньо для ухвалення будь-якого рішення», – пояснив Геннадій Дубов.
На думку юриста, в цілому потрібно визначитися, чи продовжувати досвід включення в комісії «сторонніх» представників або залишити тільки людей із системи.
«Прокуратура – це не настільки специфічний орган, як, скажімо, СБУ, де теж пропонували, щоб в комісіях були присутні активісти, громадськість, представники міжнародних організацій, які б брали участь в атестації і призначеннях. Але це явний перебір, тому що не може розвідник призначатися активістом чи іноземцем. У ситуації з прокурорами немає такого явного фактору секретності, як у розвідці та спецслужбах. Тому, якщо в прокурорських комісіях і можуть бути присутніми представники науки і громадськості, то вони повинні мати вирішальний голос, а не просто бути формально присутніми», – зазначив Геннадій Дубов.
Раніше «Слово і діло» розбиралося, які були плюси й мінуси переатестації в ГПУ в рамках реформи прокуратури.
Також ми писали, що більше половини прокурорів ГПУ не пройшли атестацію.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»