Донбаський пат: чи можна вивести мирний процес із глухого кута

У середу, 13 травня, під час консультацій у Берліні були досягнуті нові домовленості про подальші дії з врегулювання військового конфлікту на Донбасі. Про це повідомив заступник адміністрації президента Росії Дмитро Козак, який курирує в Кремлі «український» напрям. Деталі угод не розголошуються. У будь-якому разі дуже сумнівно, що вони зможуть зрушити процес із мертвої точки через нерозв'язні суперечності у змісті Мінських угод, які є «дорожньою картою» переговорів.

Козак прибув до Німеччини попри те, що сам перебуває під дією європейських санкцій. За його словами, в офісі канцлерки Ангели Меркель «відбулися додаткові консультації з врегулювання конфлікту на південному сході України». За їх підсумками було досягнуто «угоди про взаємні подальші дії з мирного врегулювання конфлікту» на Донбасі. Як зазначив Козак, ці консультації повинні дати додатковий імпульс для подальших переговорів у Нормандському форматі і Тристоронньої контактної групи (ТКГ) в Мінську.

Деталі досягнутих угод не розголошуються. Чи зможуть вони усунути ключові протиріччя? Адже, якщо не брати до уваги обмінів полоненими, то будь-яких видимих ​​проривів у процесі мирного врегулювання військового конфлікту на Донбасі не спостерігається. При цьому Росія і Україна незадоволені тим, як виконуються домовленості, досягнуті на паризькому саміті «нормандської четвірки», і звинувачують у цьому провалі один одного.

Зазначимо, що Мінські угоди, які є «дорожньою картою» мирних переговорів, як і раніше не виконуються в найпершому своєму пункті. Обстріли на Донбасі тривають. Зокрема, за даними ООС, тільки з початку доби 14 травня озброєні формування РФ 5 разів порушили режим припинення вогню, а 13 травня таких фактів було зафіксовано 9. Виконання «Мінська-2» зараз більше нагадує рух поперек дороги, ніж пошук якихось стратегічних рішень.

Наприклад, 4 травня керівника Офісу президента Андрій Єрмак вніс пропозицію щодо зміни складу ТКГ. Вже наступного дня президент Володимир Зеленський своїм указом затвердив новий склад української делегації в ТКГ. Її головою залишився Леонід Кучма, його першим заступником призначено віцепрем'єра, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова. До складу групи увійшли заступник міністра оборони Олександр Поліщук, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Юлія Свириденко, а також глави трьох парламентських комітетів ВР.

Пізніше ЗМІ повідомили, що Резнікову поставлена ​​задача визначити критерії з відбору до складу ТКГ десяти вимушених переселенців із Донбасу. Як пояснив Єрмак, Україна не має наміру домовлятися з нинішніми представниками «ДНР» і «ЛНР» у ТКГ: Наталією Ніконоровою і Владиславом Дейнегою, оскільки вони поставлені російською стороною. У Києві хотіли б мати справу з іншими людьми. У «ДНР» і «ЛНР» цю ідею розкритикували, пояснивши, що Київ хоче включити в переговорний процес вигідних йому людей. Російська сторона поки відмовчується, однак не виключено, що саме ці розбіжності й стали предметом переговорів у Берліні.

Суть проблем полягає в самій букві Мінських угод, у рамках яких Україна повинна вести прямий діалог із представниками сепаратистських «республік», а Росія бере на себе функцію посередника й арбітра. У Києві з цим не згодні, вказуючи на те, що «республіки» створені й контролюються Росією. РФ, яка здійснила агресію проти нашої країни, є стороною конфлікту, з якої і потрібно вести переговори.

У команді Зеленського прекрасно розуміють, яким іміджевим ударом загрожують прямі переговори з терористами і намагаються уникнути цього. Своєю чергою, це гальмує виконання наступних етапів «Мінська-2», що стосуються амністії, політичного врегулювання, проведення місцевих виборів і надання ОРДЛО особливого статусу, разом зі змінами до Конституції. Усі ці опції також дуже невигідні Києву. Вони дозволяють Росії ввести вчорашніх сепаратистів у правове поле України, впливаючи через них на внутрішню і зовнішню політику нашої країни.

Отже, про що б не домовлявся Козак, ситуація з мирним врегулюванням близька до патової. Єдиним маршрутом для досягнення миру на Донбасі є Мінські угоди, реалізація яких у будь-якій модифікації небезпечна для політичного майбутнього Володимира Зеленського. Абсолютно неважливо, хто входить до складу ТКГ, якщо підсумком «Мінська» все одно стануть конституційні зміни й особливий статус ОРДЛО з їх широкою автономією. Протиріччя містяться в самих Мінських угодах. Це означає, що просування можливе тільки в тому разі, якщо сторони укладуть новий договір або ж підуть на рішучі поступки один одному. Причому розмінною монетою в цьому процесі в будь-якому разі стануть українські території –окупований Донбас.

У таку пастку Зеленський загнав себе сам, ще на етапі передвиборчої кампанії, коли необачно запропонував домагатися миру саме в рамках «Мінська-2», не пропонуючи (та й не маючи) власних рішень.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».