Новітня українська історія налічує якихось три десятки років, але чого тут за цей час тільки не було. Знайдеться аналог майже будь-якої нинішньої події. Ось і в кримінальному переслідуванні Петра Порошенка було помічено подібність з поневіряннями Юлії Тимошенко за Януковича. З цього робляться далекосяжні передбачення про політичну долю Володимира Зеленського.
Як будь-яка аналогія, ця теж дещо кульгає, але розібратися, де тут здорове зерно, зовсім не завадить.
Віктору Януковичу дійсно подобалася ідея посадити свою головну конкурентку на виборах 2010 року, яка претендувала на лідерство в опозиції, та й за 2004 рік у нього до неї були свої рахунки. Хоча Юлія Володимирівна сподівалася залагодити старі розбіжності за допомогою «ширки» – широкої коаліції у 2009 році, Віктор Федорович солодким умовлянням не піддався і владою ділитися не став. Судовий процес почався в червні 2011 року, у серпні Тимошенко заарештували, а в жовтні засудили до семирічного терміну ув'язнення.
Зараз ставлення до газових угод, які Тимошенко в якості прем'єра підписала з Путіним, вкрай негативне, але тих, хто саджав, тоді цікавила не суть, а процедура, в якій з боку глави уряду виявили порушення, що потягли на звинувачення в перевищенні влади й службових повноважень. Юля теж стала «зеком», що, безсумнівно, доставило величезне задоволення тодішньому президенту, який мав відповідний досвід.
Компенсації за політичні переслідування: які суми призначав ЄСПЛБільшість справ щодо політичних утисків ЄСПЛ розглядав щодо опозиціонерів з РФ або держав пострадянського простору.
Захід був вкрай незадоволений, Росія теж не в захваті, наша опозиція була в ярості, але, якщо щось помітно змінилося після Юліного ув'язнення, то це загальна атмосфера в суспільстві, дедалі більше згущення якої обернулося зрештою другим Майданом. Не тому, що змужніла опозиція, а тому, що влада стала нахабніти з кожним днем, поки зовсім не злетіла з котушок. Популярності особисто Тимошенко та її партії ця історія, де вона була жертвою політичного переслідування, не додала, хоча наметове містечко «Батьківщини» біля Печерського суду ще довго справляло враження від антисанітарного стану столиці.
В Юлії Володимирівни хронічні проблеми з народною любов'ю. На президентських виборах вона змогла сяк-так нашкребти 45,5%, але більше тому, що виборці значною мірою голосували проти Януковича, а не за неї. Відразу після виборів підтримка випарувалася. У червні 2011 року, коли її почали тягати по судах, компанія GfK зафіксувала рівень недовіри до неї в 70%. В Януковича на той час він був 67%. Президентські рейтинги, які Центр Разумкова заміряв у серпні, за тиждень-два після «посадки» Тимошенко, дали їй 14,4% (в Януковича – 17,3%). І під час «відсидки» нічого суттєво не змінилося, точно не найкращим чином: у квітні 2012 року, за даними КМІС, у в'язня совісті – 10,8%, а в її мучителя – 19,3%.
Про те, як сприйняв випущену Юлю Майдан після перемоги, широко відомо: ніяк. На постмайданних президентських виборах вона набрала 12,8%, а на парламентських «Батьківщина» ледь протиснулася до Ради. Загалом свої страждання Юлія Володимирівна в політичний результат конвертувати не змогла.
А тепер порівнюємо. Чи хоче Зеленський, щоб Петро Олексійович присів? Вочевидь, не заперечував би, особливо якщо для цього будуть вагомі підстави. Поки нічого настільки серйозного, як було з Тимошенко, з Порошенком не відбувається. Його, ймовірно, намагаються весь час завантажити нескінченними юридичними розбірками, не даючи підняти голови, ніж по-справжньому впаяти термін. Життя колишнього президента, мабуть, відтепер тривалий час проходитиме в судах і біля судів. Його прихильники засмучуються цій обставині, але їй же і раді, оскільки завжди є привід зібрати мітинг і на ньому сказати все, що хочеться сказати. Знаходження серед однодумців налаштовує на бойовий і оптимістичний лад. Всередині ядра взагалі комфортно і завзято, Юлині це добре знають.
Чи став Порошенко підозрюваним та коли будуть визначатися із запобіжним заходом – юристПорошенко викликали на допит у ДБР, а потім намагалися повідомити про підозру за іншим кримінальним провадженням. Чи були процесуальні порушення і що з цього вийде?
Недовіра до Петра Порошенка, за травневими даними Соціологічної групи «Рейтинг», становить 76% (20% довіряють). Чому експрезиденту стануть довіряти більше через численні кримінальні провадження і раптом до нього потягнуться, не надто зрозуміло. Хоча співчувальники серед неприхильників, звичайно, знайдуться, як вони були й у Тимошенко. У Зеленського, між тим, 57% довіри (37% недовіри), на відміну від Януковича зразка 2011 року. Червневі рейтинги, зафіксовані КМІС: 25,7% серед усіх опитаних проголосували б за Зеленського, 11,1% – за Порошенка. У глави «ЄС» (БПП), як колись у глави «Батьківщини», утворилося щільне ядро шанувальників, і його щільність прямо пропорційна нерухомості кордонів. Розміри ядра приблизно такі ж, як у ядра гарячих прихильників Юлії Володимирівни дев'ять років тому.
Незважаючи на велику нелюбов до Януковича, на захист Юлі у 2011 році ні Київ, ні, ба більше, Україна не вийшли, хоча великі мітинги й були. Велику нелюбов до Зеленського зараз відчувають передусім прихильники Петра Олексійовича, вони дуже заряджені, добре організовані і легкі на підйом, але потенціал зростання їх чисельності відсутній. Напевно, можна підтягнути нових людей під якісь гостро актуальні гасла, але не під ідею порятунку Порошенка від суду. Як зазвичай, більшість громадян впевнені, що якогось суду він точно заслуговує. Вичавити Майдан із цієї історії не виходить навіть за дуже гарячим бажанням. До того ж, чим сильніше спроба вичавити, тим більш неадекватною, штучною вона здається.
І в Юлії Володимирівни, і в Петра Олексійовича, звісно, бажання поставити свої особисті неприємності в центр великої політичної картини й перетворити її в епічне полотно. Одного їхнього бажання, укупі з бажанням прихильників, для цього сильно недостатньо. Це один висновок з порівняння тієї історії і нинішньої.
А другий висновок ще очевидніший: опозиція опозицією, а всі найбільші проблеми влада завжди створює собі сама. Головна причина зазвичай полягає у втраті нюху, у всіх сенсах: як у втраті почуття міри, так і в політичній глухоті та дезорієнтації. Тимошенко й Порошенко багато могли б про це розповісти нинішньому президенту, якби гарненько проаналізували свій колосальний досвід. А вже, як скористаються цим слабким місцем влади противники і чи скористаються взагалі – це окреме питання. Жодних пільг ветеранам політичної сцени не надається. Наймовірніше, це істотний недолік. У тому числі через професійну інвалідність на нюх.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»