Міжнародний кримінальний суд має намір розслідувати військові злочини, вчинені фельдмаршалом Халіфою Хафтаром, під час громадянського конфлікту в Лівії. До цих злочинів, найімовірніше, причетні й російські найманці з приватної військової компанії (ПВК) «Вагнера», що воюють на боці Хафтара.
Підставою для розслідування Міжнародного кримінального суду стали виявлені в Лівії 11 масових поховань чоловіків, жінок і дітей. Передусім йдеться про братські могили, знайдені в місті Тархуна, яке було звільнено від збройних формувань Халіфи Хафтара 5 червня.
Фельдмаршал Хафтар командує так званою Лівійською національною армією (ЛНА), яка виступає проти визнаного світовою спільнотою Уряду національної згоди (УНЗ), що базується в Тріполі. Діючи за підтримки Саудівської Аравії, Єгипту і ОАЕ, Хафтар ще торік розгорнув наступ на Тріполі. Серйозне сприяння фельдмаршалу надає й Росія, яка постачає ЛНА різними озброєннями, технікою, фахівцями і, що найважливіше, живою силою у вигляді найманців із ПВК «Вагнера».
«Вагнеровці», яких в Лівії налічувалося близько 2 тисяч, сумно відомі своєю участю у війні на Донбасі й у сирійській громадянській війні, де вони виступили на стороні президента Башара Асада. «Вагнеровці» вже давно використовуються в ролі такого собі російського «іноземного легіону» тоді, коли РФ не хоче афішувати свою військову присутність.
Особливими успіхами на полях битв російські найманці похвалитися не можуть. Наприклад, у Сирії загін «вагнеровців» був вщент розгромлений американською авіацією в бою під Хішамом, у районі міста Дейр-ез-Зор, 7 лютого 2018 року. А ось чим дійсно запам'яталася російська ПВК – це різними звірствами стосовно мирного населення.
Зокрема, російська «Новая газета» нещодавно оприлюднила розслідування подій трирічної давності, що сталися біля сирійського газового родовища Аш-Шаєр. Зайнявши цей об'єкт, «вагнеровці» до смерті закатували сирійського громадянина Хаммаді Таха Аль-Бута. Розважаючи себе жартами і примовками, найманці роздрібнили нещасному чоловікові кінцівки кувалдою, відрізали руки, а потім і обезголовили. Голову повісили на паркані, а тіло спалили.
Військова удача не супроводжувала «вагнеровців» і в Лівії. Спочатку війська Хафтара просувалися відносно успішно. Вони підступили до Тріполі й готувалися взяти місто, але тут на допомогу УНЗ прийшла регулярна турецька армія, яка розбила формування ЛНА і погнала їх геть від лівійської столиці.
У місті Тархуна, який розташований на відстані близько 80 км на південь від Тріполі, стояли як лівійські формування Хафтара, так і російські «вагнеровці». Коли загони ЛНА залишили Тархун, у цьому місті були виявлені контейнери, де зберігалися обвуглені трупи заживо спалених людей, колодязі з останками страчених, а також щнайменше вісім свіжих братських могил, в яких спочивали десятки людей, вочевидь, поховані заживо. Деякі тіла належали членам одних і тих же сімей. Є всі підстави припускати, що до цих звірств причетні й найманці з ПВК «Вагнера».
За даними деяких джерел, російським контингентом у Лівії командує кадровий військовий – генерал-лейтенант Володимир Кочетков, який відрізняється низькими моральними і професійними якостями. Все це не додає йому авторитету в очах підлеглих, які вважають за краще займатися мародерством, грабежами і вбивствами замість того, щоб виконувати накази командування. Явно дисципліна у «вагнеровців» кульгає. І це ще одна причина того, чому турецьким військовим частинам вдалося завдати поразки «хафтаровцям».
Зазвичай приватні військові компанії є комерційними структурами, що набирають до свого штату кваліфікованих фахівців вузького профілю: інструкторів, охоронців, військових консультантів тощо. Це дорогі професіонали, тому замовники вдаються до їхніх послуг в непересічних випадках. І лише в Росії перетворили мікроскоп у кувалду, пристосувавши ПВК для виконання функцій лінійних піхотних підрозділів. При цьому російський найманець є гарматним м'ясом. Його присутність у тій чи іншій країні офіційно заперечується, тому якщо такий «боєць» загине, то його сім'ї розраховувати на те, що наймач виконає свої фінансові зобов'язання, можна лише теоретично.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»