Понад рік нова влада обіцяє запровадити податкову амністію. Це одне з питань встановлення довіри між державою та громадянами, а також можливість наповнити бюджет додатковими податками, виявити корупціонерів і зрештою почати життя з чистого аркуша.
Вигравши президентські перегони у 2019 році, президент Володимир Зеленський пообіцяв бізнесу провести податкову амністію «на пільгових умовах». «Ми розуміємо, дуже часто український бізнес виводив гроші з країни не від хорошого життя, а через корупційний тиск і нормальне бажання захистити свої активи», – зазначав глава держави в червні 2019-го на одній із зустрічей з бізнесменами.
Минув рік і на підсумковій пресконференції глава держави пообіцяв, що відповідний законопроєкт про амністію капіталів буде внесений на розгляд Верховної ради протягом одного місяця.
Очільник парламентського комітету з податкової, митної та фінансової політики, народний депутат від «Слуги народу» Данило Гетманцев запевняє, що концепт відповідного законопроекту вже узгоджений із МВФ та є спільним напрацюванням Верховної ради, Кабміну та Офісу президента. Утім, поки що текст документу ще не внесений на розгляд парламенту.
Вочевидь, новий законопроєкт спричинить жваву дискусію серед народних депутатів, експертів та й пересічних громадян. Однак Данило Гетманцев впевнено стверджує, що податкова амністія може запрацювати вже з 2021 року. Чи справді варто очікувати на запуск цієї реформи й чи варто сподіватися на успіх подібної ініціативи?
Вивести капітали з тіні
Звісно, ідея податкової амністії – не нова. Кожна нова влада ось вже понад 15 останніх років обіцяє навести лад у відносинах між громадянами та державою, аби почати все з чистого аркуша. При цьому пропонується почати з пряника, а вже після цього карати батогом тих, хто не пішов на співпрацю.
Однак ключовими перешкодами на шляху до реалізації такої ідеї завжди стояли два фактори: недовіра українців один до одного та до держави, а також питання справедливості. Адже податкова амністія так чи інакше має стосуватися всіх, проте більшість українців вважає, що це питання – лише один із можливих способів «розкуркулити» клятих олігархів, які свого часу змогли вдало накопичити капітал, діючи не завжди в чесний спосіб.
Представники нової влади насправді пропонують досить цікаві умови для здійснення податкової амністії.
По-перше, податкова амністія не буде поширюватися на капітали, отримані злочинним шляхом (ті самі хабарі). Щоправда, чи існує в держави ефективний механізм визначення того, звідки і з яких джерел з’явилися ті чи інші активи в громадян, поки що залишається відкритим питанням. Звісно, все залежатиме від політики ДФС у цій сфері, а саме – чи будуть там закривати очі на невідповідності в доходах та витратах громадян, членів їхніх сімей.
По-друге, амністія стосуватиметься активів та доходів, які були отримані без сплати податків.
По-третє, вже визначені ставки оподаткування. «Загальна – 5% для грошей, які розміщуються на банківському рахунку, 9% – для грошей і активів, які розміщуються за кордоном. Якщо йдеться про готівку в Україні, то це 18%. 2,5% – для тих, хто захоче інвестувати гроші в ОВДП, під це буде спеціальний випуск Мінфіну. 0% – для корпоративних прав незалежно від того, де вони перебувають: за кордоном або тут», – пояснює умови легалізації капіталів Данило Гетманцев.
Чи погодяться на такі умови власники капіталів? Наскільки вигідними є такі умови та чи є в держави дієвий механізм для покарання тих, хто не захоче легалізовувати свої капітали.
Примарні шанси на успіх
Серед економістів існує думка про те, що нинішня податкова амністія може так-сяк спрацювати для активів, які зараз перебувають за кордоном, і які власники капіталів так чи інакше планували повертати до України у вигляді зовнішніх інвестицій. Тобто йдеться передусім про повернення грошей з офшорів.
Однак тут одразу виникає зауваження, адже гроші до офшорів виводилися не лише для оптимізації оподаткування, але й як додатковий запобіжник у разі небезпеки – заручитися підтримкою міжнародних арбітражних судів, рішення яких у цілому світі є обов’язковими до виконання. Чи справді таку ж безпеку капіталам та активам зможе забезпечити вітчизняна судова система – питання риторичне.
Крім того, для більшості українців, капітали яких обертаються в так званому «тіньовому» секторі економіки (не пов’язаної з криміналом), переваги податкової амністії залишаються непереконливими. Адже водночас із запровадженням цієї ідеї варто було б паралельно здійснювати ефективну податкову реформу. І лише після цих двох кроків вживати каральних заходів стосовно громадян, які вперто не планують йти на визнання нового суспільного договору у сфері сплати податків.
Уряди багатьох країн час від часу проводять заходи із податкової амністії капіталів. Деякі країни – наприклад, Аргентина та Італія – взагалі є своєрідними «рекордсменами» у цьому питанні. Проте в більшості випадків очікування від подібних заходів значно перевищують результати. Визначити якийсь єдиний чи низку факторів, які б ґарантували успішність подібних ініціатив держави майже не можливо. Йдеться про сукупність чинників. Це і правова свідомість, рівень довіри в суспільстві та до інститутів влади, фінансова грамотність, ефективність систем стимулів та покарань.
Нульова декларація для всіх українців
Ще один фактор, з якого б варто було починати загалом питання податкової амністії, – запровадження декларування для всіх українців без винятку. Саме цей фактор, а також добровільність заходів із податкової амністії і стануть основними викликами для успіху ініціативи щодо легалізації капіталів.
Зокрема, представники монобільшості в парламенті поки що не розглядають питання нульової декларації та обов'язкового декларування доходів усіх громадян. Проте, якщо говорити про успіх кампанії із податкової амністії капіталів, рано чи пізно українцям таки доведеться повернутися до цього питання. Звісно, якщо ми таки прагнемо розбудувати успішну державу.
Проте, розпочинаючи будь-які кроки з податкової амністії, запровадження нульових декларацій та обов’язкове декларування доходів для всіх громадян держава не створює відповідних сприятливих умов для ведення бізнесу. Тобто очевидних переваг, які б мотивували українців виходити «з тіні» та повертати свої капітали з офшорів, поки що немає. І ця мотивація має полягати не в страху перед каральною функцією держави, а в ініціативі в майбутньому заробити більше (наприклад, взяти кредит на розвиток бізнесу) або навпаки – отримати податкові преференції, аби повернути собі частину сплачених зборів.
Тож нинішня амністія капіталів фактично приречена на провал, якщо паралельно не запроваджувати кардинальну податкову реформу та зміни в трудових відносинах.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»