2020 рік стане одним із найскладніших для української економіки. Світова економічна криза, пандемія коронавірусу, закриті кордони, падіння рівня ВВП, продовження конфлікту на сході України, ротація уряду, зміна глави НБУ, місцеві вибори – це лише частина факторів, які впливають на стан вітчизняної економіки.
Наприкінці 2019-го низка факторів сигналізувала можливий період турбулентності для української економіки. Проте пандемія коронавірусу COVID-19 суттєво погіршила всі прогнози. Карантинні обмеження вплинули на малий і середній бізнес, ринок праці, загострили всі недоліки української економічної моделі.
Ще в березні уряд скоригував прогноз економічних показників убік погіршення. Один з основних маркерів – це зміна прогнозу щодо ВВП зі зростання на 3,7% до падіння на 3,9%.
У Світовому банку прогнозують, що 2020 рік ВВП України впаде на 3,5%, а в наступному році відновить зростання лише на 3%. У МВФ дають більш песимістичний прогноз і наголошують на тому, що падіння економіки України у 2020 році наблизиться до цифри у 8,2%. Тож яких найбільших загроз для економіки держави слід очікувати восени?
Посилення карантину
Україна досі не вийшла на прогнозовані показники захворюваності на COVID-19 та одужання від цієї хвороби. Уряд вкотре продовжив дію так званого адаптивного карантину до 31 серпня 2020 року.
Це означає, що можливість запровадження повторних більш жорстких обмежувальних карантинних заходів зберігається. Тож якщо ситуація із кількістю випадків захворюваності та збільшенням кількості тих, хто одужав, не зміниться кардинально на краще, вже восени українців може чекати черговий етап локдауну.
Курс гривні
Після призначення нового голови НБУ курс іноземних валют поступово поповз угору. У квітні поточного року курс гривні був скоригований у держбюджеті й збільшений до рівня 29,5 грн/дол. Поки що курс не перетнув цієї межі, однак за всіма прогнозами українцям усе-таки не уникнути девальвації цього року.
Питання лише в тому, до якої межі? Поки що в Нацбанку є достатньо накопичених ресурсів для підтримки курсу у сприятливому діапазоні. Проте на курс тиснуть багато інших факторів, які певної миті можуть зійтися в часі так, що тримати під контролем ситуацію буде вкрай важко.
Інфляція та безробіття
Девальвація, як правило, є супутницею інфляції. А якщо на державному рівні буде ухвалено рішення про подальший друк непідкріплених економікою грошей, суттєвого зростання цін не уникнути.
Поки що уряд прогнозує зростання інфляції з 5,6% до 8,7%, у Нацбанку звітують про контрольовані темпи інфляції.
Те саме із безробіттям – на жаль, занадто багато негативних факторів впливає на можливості зайнятості населення. Коригуючи прогноз економічних показників на поточний рік, Кабмін заклав зростання рівня безробіття з 8,1% до 9,4%, а скорочення рівня середньомісячної зарплати – з 12 500 грн до 11 500 грн. Якщо брати до уваги ще й фактор закритих кордонів, що ускладнює завдання традиційної для українців трудової міграції, то ситуація із безробіттям восени може лише погіршитися.
Нові борги та загроза дефолту
І зовнішній, і внутрішній борг України зростає. У поточному році, за підрахунками експертів, Мінфіну потрібно залучити близько 650 мільярдів нових запозичень, аби виконати держбюджет.
І хоча МВФ, Світовий банк та ЄС поки що надають Україні необхідні кредити та допомогу, впевненості в тому, що ситуація не зміниться вже восени поточного року, немає. Звісно, ані західні партнери, ані кредитори не зацікавлені в тому, аби Україна опинилася на межі масштабної фінансової кризи. І навіть оголошення про дефолт буде не набагато ліпшим сценарієм для вітчизняної економіки.
Відсутність інвестицій
Напередодні літніх канікул Верховна рада ухвалила за основу законопроект «Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями», що більш відомий як проєкт закону про «інвестнянь».
До 2020 року найбільшими іноземними інвестиціями в Україну були перекази заробітчан. Цьогоріч ця цифра може суттєво знизитися, натомість збалансувати її іншими надходженнями, окрім як залучення коштів під ОВДП, навряд чи вдасться. Поки що у світі панує невизначеність, і вкладати кошти можуть дозволити собі лише ті інвестори, які мають чітке розуміння про зростання того чи іншого активу, ринку.
Наприклад, історія із купівлею готелю «Дніпро» в центрі Києва – яскраве свідчення того, під які саме проєкти потрібно залучати кошти та на які індустрії спиратися. Вочевидь, розуміючи гарні перспективи онлайн-геймінгу, інвестор дозволив собі досить суттєві витрати на купівлю досить рентабельної нерухомості в центрі української столиці.
Однак у масштабах держави подібні історії – це лише краплина в морі. Тож Україні варто переосмислити цінність своїх активів та сформувати гідну пропозицію для інвесторів. Вочевидь, нашій державі, справді, є що запропонувати, окрім експорту сировини та сільськогосподарської продукції. І цим потрібно скористатися в умовах кризи.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»