На початку вересня 2020 року, у розпал підготовки до місцевих виборів, народні депутати запропонували на розгляд Верховної ради законопроект «Про внесення змін до закону «Про Центральну виборчу комісію» щодо опитувань громадської думки».
Поява документа спричинила гострі дискусії серед парламентаріїв, експертної спільноти та юристів. Адже за задумом авторів законопроекту подібна ініціатива мала б сприяти діалогу та інформаційній взаємодії між владою та громадянським суспільством. Опоненти такої ініціативи вважають, що ухвалення подібного документа – крок до інформаційних маніпуляцій і можливість у подальшому створити небезпечні правові прецеденти.
Натомість юридична спільнота цілком слушно вважає, що подібна законодавча ініціатива – спроба протестувати в зручному режимі можливість у подальшому проводити референдум. Крім того, наразі проведення громадських опитувань створить додаткове навантаження на Центральну виборчу комісію, яка цього року має організувати досить складний процес підрахунку голосів на місцевих виборах.
Що насправді планують народні депутати під егідою громадських опитувань? Які юридичні та практичні наслідки матимуть подібні ініціативи? А головне – чи вдасться їх ефективно реалізувати в короткі терміни?
Спитаємо про все?
Законопроект №4043 внесли та зареєстрували народні депутати від фракції «Слуга народу». Спочатку норму про опитування громадської думки під час виборів планували внести ще у Виборчий кодекс, проте ця ідея зазнала невдачі.
Кабмін затвердив протиепідемічні заходи під час місцевих виборівЗаходи передбачають дезінфекцію і температурний скринінг на вході на виборчі дільниці. На виборчій дільниці буде проводитися опитування про наявність симптомів ГРВІ та температурний скринінг.
Автори документа пропонують внести зміни до закону про ЦВК. У разі відповідного рішення Кабміну комісія має забезпечити організацію підготовки і проведення опитування громадської думки. У свою чергу, уряд може визначити перелік питань опитування, строки та територію його проведення. Водночас проводити такі опитування в законопроекті пропонується в день голосування на загальнодержавних або місцевих виборах на всій території України або в окремих її місцевостях.
Законодавець пропонує встановити обмеження на «чутливі» для українського суспільства питання, виключивши з цього переліку питання щодо тимчасово окупованих територій, а саме: про вибори на тимчасово окупованих територіях, про економічну взаємодію з ними, а також про амністії та взаємодію з державою-агресором, тобто Росією.
Результати опитування мають бути оприлюднені на офіційному вебсайті ЦВК не пізніше, ніж на п’ятий день з дня їх узагальнення.
Найцікавіше те, що в цієї законодавчої ініціативи з’явилося одразу дванадцять альтернативних законопроектів. Як відомо, за таких умов ухвалення документу в сесійній залі парламенту стає занадто ускладненим, тому що потрібно пройти низку процедур.
А от самі депутати в альтернативних законопроєктах пропонують спитати в українців про необхідність проживання президента України в державній заміській резиденції, про можливість внесення змін до Конституції з метою заборони відвідин території держави-агресора народними депутатами, про ймовірну лояльність до держави-агресора. Однак більшість з альтернативних документів пропонують заборонити наділяти ЦВК «невластивими повноваженнями» саме в частині проведення громадських опитувань.
Стрес-тест на референдум
Автори законопроекту про громадські опитування ставлять, на перший погляд, логічну мету: дізнатися у громадян думку з приводу того чи іншого питання, що дозволить сформувати або скоригувати відповідні зміни у реформуванні певної галузі чи напрямку державної політики.
Венеційська комісія оцінила закон про референдумВенеційська комісія опублікувала терміновий висновок щодо законопроекту про народовладдя через всеукраїнський референдум.
«За допомогою опитування громадської думки можна дослідити суспільні настрої щодо певного кола питань, спроєктувати відповідні управлінські рішення, визначити позитивні та негативні явища конкретної проблеми. Крім того, опитування громадської думки дозволить сприяти вдосконаленню системи державного управління, адже надасть змогу налагодити інформаційну взаємодію між органами державної влади та громадянами в ході реалізації реформ, забезпечити їх відповідне коригування», – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Критики вбачають у таких діях підготовку до легітимізації більш серйозних питань – такий собі тест на проведення референдуму. Річ у тім, що новий закон «Про Всеукраїнський референдум» наразі доопрацьовується до другого читання, а з його ймовірним ухваленням владою зможе пришвидшити вирішення деяких наболілих питань. Тому провести подібні опитування – це шанс попередньо дізнатися думку громадян з того чи іншого питання.
З іншого боку, незрозумілим залишається те, в який спосіб будуть проводитися такі опитування, чи зможе ЦВК самотужки організувати цей процес, чи доведеться підключати підрядників. Загалом такі опитування можуть нагадувати екзіт-поли, і поки що в Україні не так багато компаній, які можуть якісно організувати такий процес.
Політичний інтерес
Проведення подібних громадських опитувань може попередньо визначити загальну ситуацію в суспільстві з приводу тої чи іншої проблеми. Перш ніж проводити референдум з приводу шляхів вирішення конфлікту на сході України, майбутнього Донбасу та Криму, вступу до НАТО та низки інших питань, влада може отримати реальний зріз суспільної думки з можливістю подальшої корекції. Адже, якщо говорити про організацію референдуму, то різні політичні сили напередодні його проведення можуть агітувати чи пропагувати своє бачення того чи іншого стратегічного шляху України.
Законопроект про референдум: що пропонує ЗеленськийДо Ради внесено законопроект про всеукраїнський референдум. На референдумі планується вирішувати питання загальнодержавного значення або змін до Конституції.
Тож ініціатива з громадським опитуванням – добре завуальований за своєю суттю консультативний референдум. А найголовніше – жодних правових наслідків подібні опитування, на відміну від референдумів, не мають. Фактично, це є зріз громадської думки, який у подальшому може бути або використаний з метою просування певних ідей або, навпаки, якомога ретельнішому їх ігноруванні.
У будь-якому разі законопроект про громадські опитування поки що залишається «на паузі», шанси на його ухвалення до проведення місцевих виборів є примарними. Втім, сама по собі дана ідея може бути реалізована в тестовому режимі на будь-яких виборах, які відбудуться після 25 жовтня. З якою насправді метою може бути використаний подібний інструмент, залишається інтригою.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»