Підрахунок голосів триває, очікуються судові процеси та другі тури виборів мерів у великих містах України. Утім місцеві вибори-2020 відбулися і вже можна зробити головні висновки. Деякі з них свідчать про зміни у електоральних уподобаннях виборців та покладуть початок новим трендам у вітчизняній політиці. Інші матимуть безпосередній вплив на долю демократичних інститутів та загалом принципів волевиявлення.
Проте однією із основних обставин, яка суттєво вплинула на вибори, є ситуація із поширенням коронавірусу та зростанням кількості хворих. Пандемія вносить корективи не лише в економічне, але й політичне життя країни – і цього чинника вже не уникнути.
Ще одна суттєва обставина – стрімка втрата рейтингів чинної влади. Ще рік тому команда Володимира Зеленського здобула монобільшість у Верховній Раді, після чого двічі самотужки сформувала Кабмін. А вже наприкінці цього року із великими втратами програє місцеві вибори.
Якими є п’ять основних трендів місцевих виборів у 2020-му році та як вони позначаться на подальшій політичній ситуації в країні?
Низька явка
За даними Центральної виборчої комісії, підсумкова явка на місцевих виборах-2020 склала 36,88% — найнижчий показник за всі роки незалежності України. З чим це пов’язано?
Місцеві вибори: як коронавірус відобразиться на явціЯвка на місцевих виборах, яка традиційно нижча, впаде через те, що у зоні ризику опинилися найактивніші виборці, вважає експерт.
Політологи поки що бачать дві головні причини: пандемія коронавірусу та загальне розчарування українців в інституті виборів. А ще — недостатня інформованість та розуміння, про яких саме депутатів йшла мова і навіщо їх обирати.
Цікаво, що водночас в одній із найбільш постраждалих країн від пандемії коронавірусу — США, де зараз тривають вибори президента, фіксують небачену високу явку виборців, особливо серед молоді. Американці вважають, що нинішні вибори – доленосні для демократичних інституцій їхньої держави. А ще тамтешня влада влаштувала так зване «дочасне» голосування для того, щоб зменшити контакти людей й захистити їх від поширення недуги. Вочевидь, українці і справді більше зневірилися в самій суті виборів, адже навряд чи низьку явку можна пояснити лише страхом перед хворобою.
Утома від засилля реклами та шоу в політиці
Масовані рекламні кампанії та елементи шоу нині більше втомлюють виборця й додають хаосу, аніж сприяють осмисленому вибору. Звісно, головне завдання політтехнологів — забезпечити необхідну кількість голосів за конкретну партію чи кандидата. Проте цього року ми стали свідками справжньої кризи смислів — ані «старі», ані «нові» політики не запропонували гідного порядку денного українцям.
Переважно кампанії будувалися на упізнаваних обличчях та партійних брендах, про ідеологічний компонент, зазвичай, забували. Не знала більшість кандидатів від партій й місцевої специфіки та проблематики, а подекуди самі плуталися у тому, від якої громади й куди саме балотуються.
Низькі результати лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка та Андрія Пальчевського з його політпроєктом стали яскравими прикладами цих двох тенденцій. Українці все частіше задають собі питання, чи хочуть бути частиною політичних шоу, чи все-таки хотіли би бачити компетентних політиків у владі. А ще, за масованою рекламою не завжди вдається замаскувати суть політичних намірів партії та її лідерів. Українського виборця стає дедалі важче загітувати однією лише привабливою рекламною «картинкою».
Зростання впливу влади на місцях
Загалом про вагу децентралізації та впливу місцевих політиків на прийняття рішень свідчить той факт, що на місцеві вибори балотувалися 60 народних депутатів. Наприклад, нардеп від партії «Слуга народу» Зіновій Андрійович вже заявив про готовність скласти мандат, оскільки 25 жовтня він переміг на виборах голови Надвірнянської ОТГ.
Шість десятків нардепів балотуються на місцевих виборах, кожен десятий – до райрадиЗ народних депутатів у місцеві зібралися 60 парламентарів. Жага працювати на місцях чи передвиборча технологія?
Про те, наскільки важливими є нинішні місцеві вибори, свідчить і поява багатьох регіональних політичних проєктів, головною метою яких була саме перемога та здобуття мандатів у місцевих радах. Що ж, з одного боку, такі тенденції могли би лише тішити, якби не кілька «але». По-перше, низька якість підготовки та компетенції кандидатів на місцях. По-друге, великому капіталу стало легше здобувати перемоги за рахунок вкладень у кампанії на місцевому рівні, а не на загальнонаціональному. По-третє, низька явка громадян означатиме, що місцеву владу обирає собі меншість виборців, тобто це дещо спотворює саму суть демократичного принципу репрезентативності. Хоча і не є порушенням процедур.
Переосмислення партійної розбудови
Саме результат партії «Слуга народу» став яскравим прикладом того, що без партійної розбудови й ідеологічної складової сподіватися на гарні результати, особливо, коли йдеться про місцеві вибори, марно. Сподівання на те, що рейтинги партійного бренду та самого Володимира Зеленського забезпечать гарний результат голосування почали давати збої.
Та не лише чинна провладна команда забула про розбудову партійних осередків та нові пропозиції громадам. Низький результат «Батьківщини», «Радикальної партії Олега Ляшка» говорять самі за себе. Загальнонаціональні партії, втрачаючи вагу своїх брендів, не змогли запропонувати гідну електоральну альтернативу на місцевих виборах. А відсутність системної партійної роботи й нестача якісних кадрів позначилися на результатах.
Політична фрагментація та слабка електоральна пам’ять
Нарешті, дивує й слабка електоральна пам’ять українців. У Слов’янську до другого туру мерських виборів проходить кандидатка Неля Штепа, яку раніше звинувачували у підтримці сепаратистських рухів у східних областях. А колишній нардеп Віктор Лозінський, якого засуджували до 15 років ув'язнення за вбивство, переміг у голосуванні на голову Підвисоцької ОТГ Голованівського району Кіровоградської області, на території якої колись і був скоєний ним злочин.
Перші результати голосування: чи посилиться вплив регіонівМісцеві вибори стали продовженням переформатування політичної системи України, внаслідок чого загальнонаціональні партії послабили свій вплив, вважає експерт.
Крім того, із згасанням популярності пропрезидентського бренду «Слуги народу», який торік став об’єднавчою, мобілізуючою силою для громадян у різних регіонах, нинішні місцеві вибори показали серйозну поляризацію політичних уподобань українців. У східних регіонах традиційно посилилися проросійські політичні партії, у західних областях свої потужності відновлюють «Європейська солідарність», «Свобода», «Голос» і «Самопоміч».
Звісно, це, ймовірно, не так сильно позначиться на загальноукраїнському рівні, проте поляризація політичних уподобань завжди була негативним фактором, який свідчить про відсутність зрозумілого інтегрованого політичного порядку денного. В умовах війни на Донбасі цей чинник може стати додатковою загрозою національній безпеці нашої держави.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»