У сусідній Молдові впевнену перемогу у другому турі президентських перегонів виборола кандидатка від партії «Дія і солідарність», колишня прем’єр-міністр країни Мая Санду.
З початком її каденції експерти очікують суттєвих змін у зовнішній та внутрішній політиці Молдови. І вже стовідсотково — «потепління» відносин із Україною. Адже президент Ігор Додон, через свою затяту проросійську позицію і провокативні заяви стосовно територіальної цілісності України, неофіційно потрапив до «недружнього» пулу політиків для нашої держави. З ним принципово відмовлявся від двосторонніх перемовин попередній президент України Петро Порошенко, а Володимир Зеленський, хоч і мав телефонну розмову, проте влітку 2019-го року мав зустріч саме із прем’єр-міністром Молдови Маєю Санду.
Цими днями президент Зеленський одним із перших привітав Маю Санду із перемогою. Безумовно, двосторонні відносини між двома сусідніми країнами зміняться на 180 градусів, проте чи справді слід очікувати аж такої швидкої динаміки? З чого розпочнуть новий етап співпраці Україна і Молдова та з якими труднощами зіткнуться?
Ідеологічна пастка Молдови
Найбільша проблема, з якою доведеться мати справу новій президентці із чіткою прозахідною позицією — відсутність «опори» у вигляді більшості у парламенті та сильна поляризація суспільства.
Вибори президента Молдови: чи є шанси у проєвропейських силПісля перемоги проєвропейських політиків у Молдові, вплив Росії залишиться, вважає експерт.
Ігор Додон, декларуючи чітко проросійський вектор розвитку Молдови, під час поточних виборів намагався щосили зіграти на поляризації суспільства. Проте через низку як внутрішніх, так і суто зовнішніх причин йому не вдалося переконати молдован ще раз обрати його президентом.
По-перше, Додон відомий своїми корупційними скандалами. Саме цей чинник зіграв далеко не останню роль у його програші на виборах.
По-друге, діяльністю проросійського політика не задоволені в самому Кремлі – його кроки щодо федералізації країни, яка за задумом РФ мала б вирішити територіальні проблеми в регіоні, провалилися.
Крім того, Додон розсварився не лише з Україною, але й з Румунією. Такої зовнішньої політики не зрозуміли та не сприйняли ні його противники, ні прихильники. Тоді як Мая Санду мобілізувала своїх виборців у закордонних виборчих округах, а ще її прихильникам вдалося заблокувати підвіз виборців з «ПМР», які мали б забезпечити додаткову перевагу Ігорю Додону.
Хай там як, Санду доведеться мати справу із найбільш рейтинговою партією, яка до того ж, має і найбільшу фракцію у молдовському парламенті. «Партія соціалістів республіки Молдова» налічує 37 мандатів, тому її лідера Ігоря Додона не варто аж надто швидко списувати з рахунків.
Аби суттєво змінити зовнішньополітичний вектор Молдови і, водночас, поліпшити відносини із Україною, Санду потрібен буде новий уряд, який орієнтуватиметься на її курс. Чи вдасться сформувати таку прозахідну коаліцію у нинішньому парламенті питання відкрите, тож не виключено, що в Молдові можуть відбутися дочасні вибори депутатів вже наступного року.
Фактор «ПМР»
Президент Росії Володимир Путін також привітав новообрану очільницю Молдови із перемогою. У своїй вітальній телеграмі висловив сподівання на конструктивний діалог між двома державами.
Вибори в Молдові: що зміниться після приходу до влади «проєвропейського» президентаРезультати президентських виборів – це лише перший етап перезавантаження еліт, проте орієнтації на Москву більше не буде.
Те, що Росія має суттєвий геополітичний та економічний вплив на Молдову залишається сумною реальністю, з якою доведеться мати справу Маї Санду. Навряд чи нова президентка, не маючи переконливої підтримки в парламенті та за наявності великої кількості ідеологічно по-ворожому налаштованих прихильників Кремля всередині країни наважиться на відкриту ворожнечу із Росією.
Головним індикатором того, як складуться відносини із Кремлем стануть зміни у вирішенні питання з «ПМР». За останні роки ситуація в регіоні суттєво змінилася по суті, але не по факту. Більшість молодого населення невизнаної республіки використовують можливості безвізового режиму Молдови із ЄС, подорожують, орієнтуючись на бізнес-зв’язки з європейськими ринками. Водночас, дві головні перепони, які ідеологічно міцно тримають мешканців «ПМР» у лещатах Кремля – інформаційна пропаганда та фінансування за допомогою дешевих енергоресурсів – не дають змоги зрушити з місця процес реінтеграції цих територій владі Молдови.
Ба, більше: Росія не один рік виношує плани із активізації ще одного можливого сепаратистського руху — «вистрілити» може Гагаузія. На президентських виборах мешканці цих південно-східних територій підтримували проросійського Ігоря Додона і залишилися незадоволеними результатами виборів. А зважаючи на геополітичне протистояння Росії та Туреччини у нинішньому конфлікті у Нагірному Карабасі, саме Гагаузія може стати черговою «гарячою точкою». І це зовсім не перебільшена загроза як для Молдови, так і України.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»