Через декілька тижнів у свої права вступить 21 рік ХХІ століття, і, зазвичай, люди пов’язують із Новим роком сподівання на краще у своєму житті. Чи виправдає він українські сподівання, які виклики несе? Чи варто сподіватися на пом’якшення кризових явищ в економіці, політиці, медицині тощо, чи, можливо, почати сприймати кризові явища як нові можливості для розвитку?
Як нам вже стало відомо, новорічні свята з 8 січня м’яко перейдуть у локдаун та карантинні обмеження. Уряд і МОЗ намагаються запобігти будь-якому невдоволенню громадян, а тому, попри можливе зростання захворюваності на COVID-19, відтермінували анонсований на кінець грудня карантин, бо, як свідчать дані опитування, проведені Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці листопада – на початку грудня, 50% українців більше бояться економічних наслідків через локдаун, аніж самої хвороби, і лише 8% населення не побоюються ані інфекції, ані її економічних наслідків. При цьому 70% опитаних вважають реальною загрозу коронавірусу особисто для себе та родини.
Проте прагнення українців і заробити на святах, і добре відпочити може призвести до значного спалаху захворюваності, а тоді виникне питання, чи варте воно було того? Однак, переймаючись карантином та зниженням рівня захворюваності, в Україні не зменшується кількість інших проблем. Саме вони, на думку експертів, можуть суттєво дошкуляти нам увесь наступний рік. Виділимо їх у три головні тенденції.
Зростання бідності
Пандемія і періодичні локдауни, які запроваджують уряди більшості держав світу, спричинили падіння економіки, згортання бізнесів, величезних економічних втрат і безробіття. Наслідком цього стало зростання бідності у світі, на чому у своїй доповіді наголошує виконавчий директор Світової продовольчої програми ООН Девід Бізлі. Він говорить про те, що у 2021 році людству загрожує найважча з часів закінчення Другої світової війни гуманітарна криза: кількість людей, які можуть померти від голоду, зросла з прогнозованих 135 млн до 270 млн.
Оскільки на боротьбу із пандемією ООН витратила 19 трильйонів доларів, то грошей на подолання гуманітарної кризи може і не бути через економічне падіння, тоді як потреби для надання допомоги для найбідніших зросли удвічі. Тому з високої трибуни ООН Девід Бізлі закликав світових лідерів і міжнародні організації приділити увагу фінансуванню боротьби з голодом і подоланню причин міграції у світі. І якщо гроші вдасться зібрати, то шанси запобігти кризі все ж є.
Чергова хвиля безробіття: хто постраждає найбільше від локдауну у січніЕксперт вважає, що жорсткий карантин у січні погіршить ситуацію із безробіттям, найбільше це відчує сфера послуг.
Щодо українських проблем, то за результатами опитування громадської думки, найактуальнішими загрозами респонденти продовжують уважати зростання цін, інфляцію, занепад економіки, зростання тарифів на комунальні послуги, воєнний конфлікт на Донбасі.
У цьому році урядовцям, попри загрози, вдалося вчасно подати проєкт бюджету для ухвалення документу в парламенті, що дає можливість бізнесу розуміти, чого йому очікувати в 2021-му. Але при цьому відсутня чітка стратегічна програма, на виконання якої цей бюджет формувався, бо, забезпечуючи базові потреби громадян, головний кошторис має фінансувати реформи і просувати виконання стратегічних цілей держави.
Окрім того, у даному фінансовому документі реалізацію попередніх програм частково призупинено, а Кабмін оголосив, що розпочав роботу з експертами над новою економічною стратегією. Спад економіки, який відбувся через пандемію і вимушений локдаун, призвів до збільшення дефіциту бюджету у 2020 році, покрити який можна було би за рахунок дешевих кредитів. Так роблять усі країни, що переживають кризові ситуації. Але Україні не доводиться на це розраховувати через завелику частку державних підприємств, відсутність верховенства права, недореформовані медичну та соціальну сфери і, зрештою, через непристойно низьку продуктивність праці. Очевидно, за таких обставин запозичення не будуть дешевими. Тому єдиний спосіб пережити кризу для українців – це вчергове затягти паски.
Не додають оптимізму і комунальні тарифи, зростання яких вже анонсовано споживачам. Так до 20% (залежно від регіону) здорожчає вода, а вартість 1 кВт електроенергії дійде до 2,5 гривень, що пов’язано із переходом України на ринкові умови закупівлі і продажу електроенергії.
Пенсійний фонд України – це найбільша «чорна діра» для економіки країни і головний біль для урядовців. Впродовж поточного року уряду доводилося віднаходити кошти для підтримки пенсіонерів і малозабезпечених громадян в період локдауну за рахунок перерозподілу бюджетних коштів і збільшення дефіциту кошторису.
Нещодавно соціальні мережі збурило повідомлення Мінсоцполітики про «осучаснення» пенсій: замість індексації всім – «точкові» підвищення окремим групам пенсіонерів. Найбільше занепокоєння викликала щорічна індексація, яка планувалась на березень 2021 року. У відомстві передбачили її лише на вересень наступного року. У Міністерстві нагадують про законодавчу норму, згідно з якою терміни перерахунку залежать від економічної ситуації у країні, наповнення бюджету, Пенсійного фонду і рішення Кабінету міністрів. У такий спосіб уряд зможе поки що заощадити на пенсіях 18-20 мільярдів бюджетних коштів.
З точки зору соціальної справедливості такий крок є, м’яко кажучи, не популярний. Проте тричі планується підвищити прожитковий мінімум і двічі ‒ мінімальну заробітну плату. Навряд чи це суттєво вирішить питання зі зростанням бідності, проте в нинішніх умовах – поки загроза пандемії коронавірусу не спадає, більшого від спроможностей державного бюджету очікувати марно.
Війна на Донбасі
Війна в Україні триває уже понад шість років. Войовнича риторика стосовно можливостей військовим шляхом повернути втрачені території поступово згасає, тим часом і Донбас, і Крим ‒ перетворені на пустелю, стріляти почали менше, але українські захисники все ще гинуть. Досі не вироблені передумови, які сприяли б втіленню політичних домовленостей щодо припинення воєнних дій на сході України. Немає і єдності в суспільстві в оцінці ініціатив влади у питанні деокупації і в ставленні до мешканців окупованих територій.
Річниця «нормандського» саміту: як виконуються домовленості щодо ДонбасуРік тому лідери нормандської четвірки провели зустріч в Парижі. Як виконуються домовленості – на інфографіці.
Президент Володимир Зеленський та його уряд зробили низку кроків, щоб зберегти і збільшити суспільну підтримку своїх миротворчих зусиль, а також щоб підготувати країну до можливих компромісів з російською стороною. Проте жоден із цих кроків не втілений у життя: ні спроба створити Національну платформу примирення і єдності, ні пропозиція спільного патрулювання українсько-російського кордону українськими військовослужбовцями та учасниками незаконних збройних угруповань, ні створення механізму прямих переговорів між українським урядом та «представниками ОРДЛО» у рамках ТКГ.
Єдина ініціатива, яка працює з досить сумнівним успіхом, це оголошене перемир’я на лінії фронту з кінця липня 2020 року. Дискусія щодо створення Консультативної ради при ТКГ для перемовин з так званими представниками ОРДЛО порушила важливе питання неприйнятності визнання легітимності представників так званих «республік». Зрештою, у суспільстві протягом усього року переважала невпевненість стосовно будь-яких миротворчих ініціатив. Тим часом Росія продовжує нарощувати кількість військ і на кордоні з Україною, і в окупованому Криму. Зважаючи на непередбачуваність і «гібридність» дій російської влади, ймовірність прямої збройної агресії або посилення протистояння на Донбасі у 2021-му році – доволі висока.
Слабкість інститутів влади
Під кінець року Верховна рада зробила крок до врегулювання конституційної кризи: депутати проголосували компромісний законопроєкт, який відновив покарання за неправдиві дані у деклараціях про доходи у вигляді штрафів і обмеження волі.
Ухвалити цей закон було важливо саме зараз, щоб не дати чиновникам уникнути покарання за внесення недостовірних даних під час заповнення декларацій у наступному році. Проте саме конституційна криза показала слабкість влади та інституцій, бо рішення Конституційного суду фактично обвалило усю антикорупційну систему держави.
«Січневий» карантин: як вплинуть на медичну систему нові обмеженняЕксперт переконаний, що нові обмеження застосують частково через виснажений економічний ресурс, але це додаткова пауза для медиків.
Слабкість української держави обумовлена багатьма чинниками. Це і залежність від міжнародних донорів та кредиторів, чиї умови мають виконуватися в обмін на фінансову допомогу, яка не завжди використовується в інтересах української громади. Це і внутрішні суперечності, формалізм, забюрократизованість, корумпованість представників усіх гілок влади. Це і відсутність чіткості і однозначності у формулюваннях законів та їхня неузгодженість, а почасти і суперечність.
І насамкінець, слід визнати, що нинішня влада не має суттєвої опори у жодній із верств населення – однаково незадоволеними її діяльністю залишаються як незахищені верстви, так і бюджетники, малі і середні підприємці. Неможливо достеменно сказати, чи має нинішня влада підтримку і серед силового блоку – окрім рівновіддалених від політики Збройних сил України, усі внутрішні структури перебувають під впливом досить розрізнених політичних груп інтересів.
Тож, ледь не єдиним інтегрувальним чинником, який гарантував бодай якусь сталість інститутів влади донедавна був і, поки що залишається, рейтинг президента Володимира Зеленського. Проте із кожною втратою можливостей та «простою» у часі – рейтинг глави держави поступово знижується, а з ним – зростають хаотичність та нестабільність, які ще сильніше проявляться у 2021 році.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»