Сьогодні Верховна Рада вже укотре продовжила на рік дію закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Таке рішення підтримали 304 народних депутати, відмовилися голосувати або проголосували «проти» фракції «Батьківщина» та «Голос».
Що означає рішення? Його основне завдання – створення умов для подальшого переговорного процесу щодо повернення окупованих територій Донбасу та дипломатичного врегулювання на міжнародному рівні. Насправді ж знову маємо констатувати – минув рік, а суттєвого прогресу у питанні деокупації та повернення захоплених Росією територій Донбасу та Криму немає досі.
Чи варто сподіватися на те, що ситуація зміниться у 2021 році? Цими днями, у річницю зустрічі «нормандської четвірки», політики та експерти знову поділилися на два табори – тих, хто вважає, що формат подібних домовленостей зайшов у глухий кут, і тих, хто упевнений, що іншого шляху у рамках дипломатичного вирішення ситуації немає.
Влада на чолі із президентом Володимиром Зеленським ще у 2019-му визначила грудень поточного року як своєрідний «дедлайн» для прогресу у перемовинах: мовляв, якщо не буде зрушень у поверненні окупованих територій, глава держави оголосить про так званий «план Б». Та, схоже, поки що від цієї ідеї відмовилися й вирішили діяти ситуативно.
Чого вдалося досягти за рік у питанні повернення ОРДЛО? Чого очікують у Офісі президента та Верховній Раді від наступного 2021 року? І найголовніше: чи вдасться в новому році змусити Росію домовлятися і виконувати домовленості – чи то у рамках наявного переговорного процесу, чи у рамках вже нового формату?
Рух до «замороженого конфлікту»?
Серед двох досягнень цьогорічного переговорного процесу – встановлення тривалого режиму перемир’я з липня, а також обмін утримуваними особами. Щоправда, в обох позитивах є багато «але».
«Нормандські» консультації: коли відбудеться саміт на найвищому рівніЕксперт вважає, що зустрічі лідерів нормандської четвірки очікувати не варто, бо Росія блокує переговорний процес на інших рівнях.
Так, останній на сьогодні обмін утримуваними особами відбувся у квітні 2020-го року – після цього прогресу не було. Уповноважена з прав людини Людмила Денисова повідомила, що бойовики утримують 241 українця. За її словами, хоч перемовини щодо обміну йдуть мляво, проте з боку так званих «ДНР/ЛНР» є позитивні сигнали щодо можливого обміну. Такої ж думки дотримується і радник глави Офісу президента Олексій Арестович, він вважає, що шанси на обмін до кінця року досі існують. Своєю чергою, Україна у ТКГ наполягала на тому, що обмін полоненими у форматі «всіх на всіх» має відбутися не пізніше сьогоднішньої дати.
Не поділяє оптимізму щодо прогресу у питанні обміну утримуваними особами до кінця 2020-го року віцепрем'єр-міністр і міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков. Він вважає, що процес свідомо блокує протилежна сторона, адже Україна подала всі необхідні списки на обмін полоненими і чекає аналогічного кроку від окупантів і Росії.
Так званий «режим тиші» також важко назвати повноцінним – моніторингова місія ОБСЄ регулярно фіксує його порушення. «Вісімнадцятий тиждень поспіль, відколи 27 липня набрали чинності додаткові заходи з посилення режиму припинення вогню, безпекова ситуація залишалася відносно спокійною. У період із 16 до 29 листопада СММ зафіксувала 341 порушення режиму припинення вогню супроти 468 за попередній двотижневий період», ‒ йдеться у звіті місії, оприлюдненому на початку грудня.
В Офісі президента наголошують, що кількість обстрілів зменшилась у п’ять із половиною разів і більшість із них – це неприцільна стрілянина. Цю інформацію підтверджують і у штабі ООС. Кількість поранених та бойових втрат у Збройних силах України з липня суттєво знизилась, проте війна триває ‒ з 27 липня по 29 листопада на Донбасі російські найманці вбили чотирьох українських військових та поранили 15 бійців.
Експерти дедалі частіше погоджуються з тим, що відсутність прогресу у перемовинах, а головне – можливості змусити Росію на міжнародному рівні дотримуватися домовленостей, вже у найближчому майбутньому призведе до «замороження» ситуації із Донбасом. Звісно, такий сценарій стане можливим, якщо нинішній режим тиші продовжиться, а Росія не ініціює нового етапу ескалації та військового наступу на українські території.
Фактор міжнародних партнерів
Нових перемовин у «нормандському форматі» свідомо уникає саме російська сторона. Адже і з боку Франції, і з боку Німеччини дедалі частіше лунають тези про необхідність зміни у логіці виконання пунктів Мінських угод. Саме на безпековій складовій та відновленні Україною своїх кордонів в ОРДЛО наголошують міжнародні партнери України, проти такого сценарію виступають у Кремлі.
Нормандський саміт: експерт пояснив, чому Україні не вигідна зустріч на найвищому рівніУкраїні немає сенсу вимагати проведення саміту нормандської четвірки, оскільки на лінії розмежування тривають обстріли й безпекове питання повинно бути вирішене на рівні ТКГ, вважає експерт.
Ймовірно, в РФ свідомо взяли паузу в очікуванні змін у міжнародній політиці у зв’язку із черговими парламентськими виборами до Бундестагу ФРН, які мають відбутися у вересні 2021-го, а також – перших кроків нового президента США Джо Байдена, інавгурація якого відбудеться наприкінці січні наступного року.
Тож поки Росія зволікає час, Україна може займати проактивну позицію. Зокрема, досить непогану динаміку показує історія зі створенням міжнародної Кримської платформи, до участі в якій Україна щотижня долучає все нових і нових партнерів. Щоправда, в самій Росії, цілком очікувано, скептично ставляться до ідеї, хоч і не виключають своєї участі щодо окремих питань – наприклад, у відновленні водопостачання до Криму.
Тим часом, єдиним реальним союзником України у питанні примусу Кремля до виконання домовленостей є рішення ЄС стосовно продовження міжнародних санкцій. Так, 10 грудня лідери Європейського Союзу під час саміту у Брюсселі погодили подовження ще на пів року (до кінця липня 2021 року) економічних санкцій проти Росії через порушення нею територіальної цілісності України.
Ще одним визначальним чинником для України у 2021 році стане позиція США. За президента Дональда Трампа американсько-українські відносини важко було назвати «теплими». При цьому Сенат США щороку продовжував надавати військову підтримку Україні, і загалом американські політики дуже добре розуміють контекст і ситуацію в нашій державі. Тож зі зміною керівної команди у Білому домі є шанси на те, що позиція США стосовно України стане більш проактивною.
Плани «Б,В,Г»…
Які ще ідеї може використати Україна, аби зрушити з місця ситуацію із поверненням територій ОРДЛО? На зовнішньому векторі, окрім активізації дипломатичних зусиль, найбільш дієвими можуть бути лише дві ідеї – посилення санкцій та введення миротворчого контингенту.
Особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО: чому дію закону знову продовжуютьЗ 2014 року формальний закон так і не почав діяти, адже окупаційні війська так і не вивели з ОРДЛО, а відтак і не провели місцеві вибори. Однак, цю норму щороку продовжують.
Остання ідея надважка і надвитратна для реалізації. Надто у період загальносвітової кризи та наступу другої хвилі пандемії коронавірусу COVID-19. Крім того, питання можливого розміщення миротворців ООН в Україні не розглядається, оскільки Росія точно скористається правом вето в Раді безпеки ООН.
Тому поки що українська делегація в ТКГ пропонує розширювати можливості спостережної місії ОБСЄ, зокрема, збільшивши чисельність місії у чотири рази.
Ще одна ідея, яку в рамках розширення санкцій проти РФ оприлюднив очільник української делегації в ТКГ, перший президент України Леонід Кравчук полягає у відключенні Росії від міжнародної системи розрахунків та платіжних систем, що може болюче вдарити по російській економіці.
У питаннях внутрішньої політики Україна має вже навесні презентувати концепцію економічного відновлення Донбасу, а також запропонувати дієву стратегію із перехідного правосуддя. Обидва ці питання є неоднозначними та болючими для українців, і точно зумовлять гарячі дискусії як у суспільстві, так і серед політиків. Дискусії, які з легкістю можуть перерости у нові політичні кризи та протистояння.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»