Росія перекинула до Центральноафриканської Республіки (ЦАР) три сотні своїх військових. Ці люди є найманцями із горезвісної ПВК «Вагнера», яка «засвітилася» у багатьох гарячих точках, включаючи Донбас. Тепер вони допомагають президенту ЦАР, навчаючи його армію для участі в громадянській війні, яка триває протягом останніх 8 років. Географія присутності «вагнерівців» постійно розширюється – їх помітили, щонайменше, в 10 африканських державах.
У середу, 23 грудня, російський МЗС повідомив про відправлення до Центральноафриканської Республіки «300 інструкторів для навчання військовослужбовців національної армії». Очевидно, контингент прибув до країни ще 20 грудня. Відзначимо, що Російську Федерацію і ЦАР пов'язує військова угода, укладена в 2017 році. В її рамках Росія допомагає уряду відбити наступ повстанців. Уже в березні 2018-го в ЦАР були спрямовані п'ять російських вояків і 170 російських цивільних інструкторів для підготовки місцевих військовослужбовців. Стрілецьку зброю місцевим солдатам видали безкоштовно.
Крім того, в країні діє російський «військовий центр навчання і підготовки». Інструктаж там проводять 500 російських військовослужбовців, які є членами горезвісної ПВК «Вагнера», яка засвітилася в боях на Донбасі, а також у таких «сакральних» для росіян місцях, як Сирія і Лівія.
Творцем цього угруповання є пітерський бізнесмен і ресторатор Євген Пригожин, також відомий як «кухар Путіна». Зазвичай, ПВК «Вагнера» діє в тих місцях, де Росія не хоче афішувати свою військову присутність і не використовує офіційні збройні сили. Найманці «Вагнера» отримують фінансову винагороду, але не мають соціального захисту. Тобто, в разі загибелі бійця, його сім'я навряд чи зможе розраховувати на будь-яку компенсацію.
На сирійському і лівійському фронтах, «вагнерівці» не добилися значних військових успіхів. Зате «прославилися» жахливими звірствами стосовно місцевих жителів. «Слово і діло» вже розповідало про ці моторошні злочини.
Що ж стосується ЦАР, то крім тренувальної місії, «вагнерівці» здійснюють фізичний захист президента цієї країни Фостена-Арканжа Туадера, обраного в 2016 році. Його суперником є Франсуа Бозізе, повалений з поста глави держави у 2012 році повстанцями, які тепер допомагають Бозізе повалити Туадера.
Військовий союз з такою серйозною державою, як Росія – дуже корисний для Туадера. Адже ЦАР не тільки одна з найбідніших країн світу – вона має в своєму розпорядженні ще одну з найслабших і нечисленних армій на планеті. Однак навіть за допомогою ПВК «Вагнера» ЗС ЦАР не стали сильнішими. Це показав перебіг громадянського конфлікту, який загострився в ЦАР у зв'язку з наближенням президентських і парламентських виборів 27 грудня. Намагаючись перешкодити Туадеру переобратися на другий термін, три угруповання повстанців сформували коаліцію і захопили адміністративний центр префектури Лобай, місто Мбайкі, розгромивши не тільки підрозділи ЗС ЦАР, а й загони бойовиків «Вагнера».
Через кілька днів «вагнерівці» були розбиті в іншій точці ЦАР – в районі міста Бамбарі. Відправлення партії із 300 найманців, очевидно, є спробою заповнити бойові втрати, які «вагнерівці» зазнали в невдалих боях.
Але що росіяни взагалі шукали в цьому Богом забутому куточку? У планах президента Володимира Путіна – видобувати на території ЦАР корисні копалини. Взагалі, інтереси Кремля поширюються, щонайменше, на десяток африканських держав. Крім ЦАР, це Північний і Південний Судан, Лівія, Ангола, Гвінея, Гвінея-Бісау, Мозамбік, Зімбабве і Демократична Республіка Конго. Інструментом досягнення цих інтересів є найманці ПВК «Вагнера». Як бачимо, інструмент не дуже ефективний, але географія його застосування постійно розширюється.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»