18-20 лютого 2014 року стало кульмінацією подій Революції гідності, яка спочатку розпочалася із акцій протестів, відомих як Євромайдан. Саме в ці дні протистояння між тодішньою владою та протестувальниками в центрі Києва досягло свого піку – в хід пішла табельна зброя із бойовими патронами – спецпідрозділи правоохоронців отримали команду стріляти на ураження в неозброєних громадян.
Як згодом засвідчить історія – ці події забрали життя не лише більше сотні протестувальників, загинули й представники тодішніх правоохоронних органів. А ще події 18-20 лютого 2014-го року дали старт запланованій окупації Криму та подальшим подіям «російської весни», яку намагалися втілити російська агентура на теренах східних та південних областей України. Частково їхні плани реалізувалися у виникнення організованих сепаратистських рухів на Донбасі, а ще пізніше – на сході України розпочалася справжня війна між українською армією та найманими військовими з Росії.
Однак сам факт лютневих подій 2014-го досі залишає чималу кількість запитань – відповіді на яких суспільство не може отримати вже 7-й рік поспіль. Зі зміною влади у 2019-му суттєвого прогресу у питанні розслідування подій на Майдані не відбулося. Як наслідок – меморалізація подій 2013-2014-х років відбувається за двома паралельними треками.
З одного боку – події Революції гідності вшановуються, а внесок протестувальників у питанні відстоювання прав і свобод кожного українця не викликає сумнівів. На формальному і на неформальному рівні – більшість громадян засуджують дії тодішньої влади.
З іншого боку – маємо низку важливих запитань без відповідей. Ключове з них – хто віддавав наказ про розстріл людей на Майдані? Де замовники та виконавці? Хто має відповісти за тодішню ситуацію?
А ще Україні дедалі частіше дають зрозуміти – як всередині держави, так і ззовні – що деякі здобутки Революції можуть бути цілком оскаржені, а колишні високопосадовці-втікачі так і не отримали належного покарання. Їхні активи (як це нещодавно сталося у Латвії) можуть бути конфісковані на користь бюджету держави, в якій вони зберігалися, через недостатньо пророблену роботу правоохоронців із доведення незаконності та корупційності набуття цих цінностей колишніми чиновниками. А подекуди європейські країни вже готові знімати санкції з представників команди й найближчого оточення експрезидента-утікача Віктора Януковича.
Курс на неповернення
Одне із суттєвих досягнень Революції гідності – остаточна зміна курсу на євроінтеграцію України. Події тих років не лишають сумнівів у тому, які цінності для українців залишаються пріоритетними. І хоч не завжди в повсякденному житті їх вдається захистити, проте свобода, гідність та дотримання прав людини залишаються основними цінностями, які сповідує (щоправда, інколи – більше на словах) більшість українців.
День пам'яті Героїв Небесної сотні: як політики обіцяли розслідувати злочини на МайданіВолодимир Зеленський обіцяв завершити розслідування справ Майдану, Ірина Венедіктова – передати деякі справи в суд у 2021 році.
Соціологічні опитування останніх трьох років свідчать, що більшість респондентів позитивно ставляться до подій або підтримували Революцію гідності.
45,5% респондентів опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» з 13 по 18 грудня 2019 року, охарактеризували події, які відбулися в 2013-2014 роках як Революція гідності. 17,7% назвали їх «вимушеною зміною влади не цілком легітимними засобами», а 23% вважали, що тодішні події можна вважати «антидержавним переворотом». При цьому 37,8% підтримали б Майдан, а 10,2% ‒ Антимайдан.
Події Революції гідності досі викликають неоднозначну реакцію в суспільстві, проте заперечують тезу скептиків про «розкол» у суспільстві. Головна відмінність від подій у 2004-2005-му роках, коли Україну і справді намагалися штучно розділити на кілька «сортів» політичними методами і не без участі російських політтехнологів, полягає у тому, що саме після подій лютого 2014-го більшості українців став відомий підступний задум головного зовнішнього ворога української державності. І саме подальша геополітична поведінка Росії розставила всі крапки над «і» у значенні Революції гідності для всіх українців.
Надія на правду
Цього пленарного тижня Верховна рада голосами 295 народних депутатів ухвалила постанову №2739, в якій Революцію гідності названо одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи.
Також в документі наголошено на двох важливих аспектах – про необхідність меморалізації пам'яті Героїв Небесної сотні та наголошено на якнайшвидшому завершенні розслідування злочинів, скоєних під час революції. В постанові також йдеться про неприпустимість узурпації влади, важливості мирних зібрань та європейських цінностей як фундаменту України. Уряд також підтримав наміри парламенту, ухваливши на своєму засіданні розпорядження «Про затвердження плану заходів із вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні на 2021—2025 роки».
Річниця Революції гідності: як змінювалися доходи і витрати українців упродовж 7 роківІнфографіка про те, як упродовж семи років з початку Революції гідності зростали тарифи, ціни та зарплати українців.
Усі ці рішення створюють гарний фундамент для подальшої оцінки подій Революції гідності, проте в реальному житті українців продовжують роз’єднувати питання, які актуалізувалися саме у період 2013-2014-х років. Як бачимо із нещодавніх прикладів – досі викликає дискусії питання державного статусу та вживання української мови не у побутових умовах, незавершений процес декомунізації – у даній царині можна згадати останні рішення судів щодо зворотного перейменування деяких вулиць столиці. Ну і найголовніше – незавершене питання люстрації чиновників разом із досі високим рівнем корупції на різних рівнях державної влади.
Мабуть, більшості громадян – і тих, хто підтримував події 2013-2014-х років, і тих, хто стояв осторонь або був категорично проти акцій протестів – хотіли б дізнатися правду у ключовому питанні, яке найгучніше лунає саме 18-20 лютого кожного року після подій Революції гідності – хто винен та коли буде покараний у вбивствах та подіях, які сталися взимку 2013-2014-го?
Ще більше запитань до держави в контексті деолігархізації – чи сприяли події Революції гідності зменшенню впливу великого капіталу та корупційних схем на політичні та економічні процеси в державі?
На жаль, у процесах державотворення Україна досі залишається слабкою – наша держава й надалі потребуватиме як політичної, так і фінансової підтримки західних партнерів. Проте з кожним роком очевидніше, що головний іспит на прояв ціннісної основи українці вже склали – і цей здобуток варто зарахувати до скарбнички Революції гідності і тих активних громадян, які не захотіли мовчки сидіти вдома в листопаді 2013-го року.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»