Не так давно в окупованій проросійськими терористами Горлівці невідомі намагалися ліквідувати так званого «командира батальйону народної міліції ДНР» Сергія Попова. Під автомобіль ватажка бойовиків підклали бомбу, але терористові пощастило - вибух його тільки поранив.
Підконтрольні бойовикам ЗМІ вже поспішили охрестити подію «терактом» і звично звинуватити в цьому «українських диверсантів». Звичайно, дуже приємно знати, що рука українського правосуддя в змозі дотягнутися до терористів (ну, за версією самих бойовиків), але насправді українські військові тут можуть бути ні при чому. Надто вже цей інцидент перегукується із загадковою смертю багатьох інших терористичних ватажків.
«Слово і Діло» вирішило згадати, хто з найбільш одіозних ватажків терористів «Л/ДНР» загинув за останні роки при дуже загадкових обставинах.
Насамперед варто згадати, що лідери бойовиків масово, немов гриби після дощу, почали виникати в полі зору громадськості та ЗМІ з березня-квітня 2014 року. Росії терміново потрібні були центри кристалізації «опору», люди, яких можна було підняти «на щит» бойових дій проти української армії.
Однак з 2015 року, коли активність боїв пішла на спад, коли становище в цілому вже склалося цілком стійко і негайне знищення псевдореспублікам вже не загрожувало, одіозні лідери терористів, які прославляються російськими та підконтрольними бойовикам ЗМІ, несподівано почали гинути. Мало кому пощастило забрати ноги, як сумнозвісному борцю з пасажирськими літаками Гіркіну-Стрєлкову. Основна маса польових командирів бойовиків отримала постійну прописку на території ОРДЛО у вигляді житла в землі розміром 2х2 метри.
Кому було вигідно масове винищення норовливих ватажків НЗФ, які, найчастіше, оточували себе не менш відмороженими соратниками? Україні? Можливо, і так, але Україна воліла діяти в першу чергу в правовому полі. А от декому іншому польові командири стояли кісткою в горлі. Але про це - пізніше.
Джокер переміг
1 січня 2015 ознаменувалося смертю одіозного Олександра Бєднова - лідера угруповання терористів, що носив позивний «Бетмен»; кортеж Бєднова розстріляли з вогнеметів «Джміль» - мабуть, для повної гарантії його смерті. До відома, постріл з вогнемета «Джміль» може знищити приватний будинок середніх розмірів. Автомобіль за розміром всяко буде менше.
Чудеса почалися трохи пізніше; в так званій «прокуратурі ЛНР» на адресу покійного оголосили цілий список звинувачень - звинувачення в пограбуваннях, а також викраденнях і тортурах місцевих жителів. Вважається, що Бєднова вбили в ході затримання (із застосуванням вогнеметів, так). Серед бойовиків ходила чутка, що ліквідацію одіозного «Бетмена» замовив особисто тодішній ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький.
Багаття в степу
23 січня 2015 року в степу під час зустрічі чергового «гуманітарного конвою» з РФ був убитий Євген Іщенко. Як і у випадку з Бедновим, Іщенко розстріляли з вогнеметів, при цьому з ним загинуло троє росіян. Іщенко і сам був не місцевий - до того, як подвизатися ватажком бойовиків, Іщенко відсидів у Росії 13 років за розбій і бандитизм. А ще Іщенко дуже різко критикував ватажків «Л/ДНР» Плотницького і Захарченка.
Збитий «Беркут»
26 березня 2015 року загинув ще один лідер терористів - Роман виник з позивним «циган». Автомобіль колишнього офіцера українського «Беркута» і командира банди «Міраж», члена так званого «парламенту Новоросії», був розстріляний невідомими прямо в центрі Донецька.
В ОРДЛО у вбивстві Возника звинуватили українську ДРГ. Однак керівництво АТО заявило - ніяких ДРГ в цей час в цьому районі бути не могло, так що смерть екс-«беркутівця» виключно на совісті його «товаришів по боротьбі».
Смерть кухаря
Майже через два місяці, 23 травня 2015 року, ще один одіозний ватажок бойовиків, Олексій Мозговий, був убитий прямо посеред білого дня - його автомобіль був розстріляв з кулеметів. Разом з Мозговим загинули три його соратники, а також двоє мирних жителів.
Колишній Петербурзький кухар в ОРДЛО керував бандою, маючи позивний «Призрак». Він об'єднався з бандою «Козача гвардія» Павла Дрьомова (останній незабаром піде за Мозговим). При цьому НЗФ Мозгового-Дрьомова абсолютно не контролювалася керівництвом «ЛНР» - Мозговий не виконував команд з Луганська, критикував Плотницького і безпосередньо звинувачував того в змові з Києвом.
Весілля з феєрверком
«Головний козак» ОРДЛО, Павло Дрьомов, пережив свого найближчого соратника всього на півроку - 12 грудня 2015 Дрьомова підірвали у власній машині. Примітно, що того дня ватажок бойовиків їхав на власне весілля.
Як і Мозговий, Дрьомов регулярно виступав з різкою критикою на адресу Ігоря Плотницького. Більш того, Дрьомов погрожував оприлюднити на Плотницького якийсь компромат - але так і не встиг. У «ЛНР» у смерті Дрьомова традиційно звинуватили українську ДРГ.
Розбірка. Але не пітерська
19 вересня 2016 року в Підмосков'ї в ресторані був застрелений Євген Жилін - один з найбільш одіозних ватажків терористів, лідер терористичної групи «Оплот». У прокуратурі РФ заявили, що це була «звичайна бандитська розбірка».
Біографія Жиліна - окремий натюрморт. Жилін служив в СБУ і МВС, зміг вийти на пенсію в 34 роки з вислугою у 27 років (і це не жарт). Раніше таке можна було провернути хіба що в імператорській Росії, де дітей з народження у гвардію записували. При цьому Жилін неодноразово відзначився під час служби - так, він звинувачувався в подвійному вбивстві, а також був причетний до зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва, потім чарівним чином зник головний свідок у цій справі, а потім ще й адвокат журналіста. А під час Майдану «оплотівці» Жиліна викрадали та катували євромайданівців.
Заколот не може скінчитися удачею
24 вересня 2016 року в камері ув'язнення знайшли мертвим Геннадія Ципкалова - колишнього заступника ватажка «ЛНР» Болотова. Ципкалов навіть зміг покерувати псевдореспублікою після того, як поранений при спробі замаху Болотов втік до Росії, а пізніше зайняв пост так званого «предсовміна ЛНР».
Ципкалов помер рівно через тиждень після того, як Плотницький оголосив його одним з організаторів спроби військового перевороту в псевдореспубліці. Один з ватажків «ЛНР» Карякін пізніше розповідав, що у мертвого Ципкалова були «переламані ребра, численні гематоми, одна рука роздроблена». Найімовірніше, Ципкалова забили до смерті в процесі допитів. Офіційною причиною смерті вказали Серцевий Напад.
Зламана «Моторола»
16 жовтня 2016 року в ліфті власного будинку підірвали одного з найбільш «легендарних» польових командирів терористів - драїти пекельні котли відправився Арсен Павлов на прізвисько «Моторола».
Ватажок НЗФ «Спарта», колишній автомийник з Росії, що мав, до речі, умовний термін за викрадення авто з тієї самої автомийки, Павлов виділявся навіть серед інших лідерів бойовиків своєю жорстокістю. На його рахунку - найбільша кількість військових злочинів. У його смерті також звинуватили Україну, проте кому насправді було вигідно знищити ще одного абсолютно не контрольованого терориста - питання риторичне.
При цьому в РФ хотіли відкрити йому пам'ятник - але справа не пішла далі розмов. А ось в Донецьку пам'ятник терористові все-таки поставили.
Політ «Джмеля»
8 лютого 2017 року у власному кабінеті в Макіївці з російського вогнемета «Джміль» (до речі, дуже знайомий почерк) був підірваний ще один дуже одіозний ватажок терористів - Михайло Толстих з позивним «Гіві», польовий командир і ватажок НЗФ «Сомалі», колишній охоронець супермаркету.
За кількістю військових злочинів Толстих поступається хіба що Павлову - так, за даними Міністерства оборони України, терорист особисто стратив взятого в полон пораненого українського десантника. До того ж є численні відеосвідчення його знущань над полоненими бійцями ЗСУ.
«Заміновано»
31 серпня 2018 року сталося найгучніше вбивство на території ОРДЛО - в трактирі «Сепар» в центрі окупованого Донецька злетів у повітря сам лідер «ДНР» Олександр Захарченко. Його смерть стала квінтесенцією символізму - починаючи від назви кафе і закінчуючи табличкою «заміновано» на столику, де він любив сидіти й за яким його і підірвали.
Захарченко мав численні психічні розлади, в тому числі параною і манію величі. Після його смерті пост «керівника ДНР» зайняв до цього опальний Денис Пушилін.
І це тільки найвідоміші терористи. Було вбито і чимало менш значущих персон, що спливли на верхівку влади в каламутному потоці конфлікту.
Отже, кому було вигідно знищення настільки одіозних особистостей? Києву? Можливо. Але вплинути на стан справ на фронті це не могло, до того ж Україна не використовувала інструмент позасудових страт, вважаючи за краще діяти на правовому полі - заочними засудженнями та вироками для бойовиків. А ось Москва - так, та цілком могла, переслідуючи відразу кілька цілей. Починаючи від зачистки поля від самих «відбитих» лідерів бойовиків, продовжуючи захистом своїх ставлеників і бізнес-інтересів і закінчуючи збереженням статусу-кво на Донбасі.
Бо перше, що варто питати в таких випадках - кому вигідно.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»