Цього тижня виповнилося 7 років із моменту захоплення Росією українського Криму. У Кремлі збиралися зробити з Криму «вітрину», проте в результаті вийшла «валіза без ручки». Незабаром окупований півострів може стати взагалі дуже негостинним місцем.
До активної фази захоплення Криму Росія перейшла 27 лютого 2014 року, коли так звані «зелені чоловічки» – російські спецпризначенці – захопили адміністративні будівлі в Сімферополі. Процес відторгнення півострова від України вийшов швидким і майже безкровним (якщо не брати до уваги загибель прапорщика ЗСУ Сергія Кокуріна під час штурму російськими військовими 13-го фотограмметричного центру в Сімферополі). Практично повна відсутність опору з боку розквартированих на півострові українських сил дало змогу росіянам 16 березня 2014 року провести незаконний «референдум» про новий статус Криму, а 18 березня – документально «оформити» захоплення півострова.
«Віджатий» Крим мав покласти початок створенню так званої «Новоросії» – маріонеткової проросійської держави в складі Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Дніпропетровської областей. Про концепцію Новоросії було заявлено президентом Росії Володимиром Путіним під час прес-конференції 17 квітня 2014 року. На той час Слов'янськ уже захопили терористи Стрєлкова (Гіркін) і план відторгнення південних і східних областей України за кримським сценарієм почав реалізовуватися.
Формування «Новоросії» дозволило би відрізати західні, центральні та північні регіони України від промислових центрів Південного Сходу, а також позбавити нашу країну виходу до обох морів. При цьому Росія зросла б територіями, отримала б додаткові людські ресурси, порти і промислові підприємства, а також не «морочилися» б проблемою водозабезпечення і енергопостачання Криму. Сам Крим мав послужити своєрідною «вітриною» російського способу життя – більш широких можливостей і більш високих, ніж в Україні зарплат і пенсій. Ще одним «бонусом» для Кремля став би прямий вихід до проросійського Придністров'я.
Все це назвали «російською весною», але плани зі створення «Новоросії» були зірвані через опір України на Донбасі. У 2014-2015 році ситуація набула сучасних обрисів – підвішені між цим і тим шматки території Донбасу, а також окупований підсанкційний Крим, пов'язаний із Росією тонкою ниткою керченського мосту.
Півострів живе за рахунок дотацій з федерального бюджету РФ, а великі інвестори (причому навіть із самої Росії) не бажають працювати в сірій зоні Криму, побоюючись потрапити під санкції. Це перша проблема окупованого півострова.
Друга проблема – це його перенаселеність. Росія більш ніж удвічі (з 10-12 тис. до 32,5 тис. осіб) наростила військове угруповання в Криму, а також перейшла до політики розмивання місцевого населення громадянами РФ, що переїжджає до Криму на постійне місце проживання. За підрахунками окупаційного «губернатора» Севастополя Михайла Развожаєва, зробленими в листопаді минулого року, тільки в одному Севастополі вже проживають від 600 до 700 тисяч осіб. При цьому офіційні показники чисельності населення, станом на 1 січня 2020 року, становлять близько 450 тисяч людей. Перенаселеність призводить до третьої і самої головної проблеми.
Це нестача прісної води. До 2014 року близько 80% потреби півострова забезпечувалися за рахунок постачань дніпровської води з Херсонської області Північно-Кримським каналом. Решту Крим отримував за рахунок власних водних ресурсів. Однак, згідно з міжнародними нормами, базові потреби населення на окупованих територіях повинно забезпечувати держава-окупант, а тому постачання води з материкової частини України були перекриті.
Окупанти зробили ставку на власні водні ресурси Криму, однак ці запаси здатні напоїти тільки місцевих жителів. А ось апетити військового угруповання, численних тих, хто «понаїхав», а також потреби промислових підприємств вже перевищують скромні можливості кримських озер і річок. В результаті основні кримські водосховища поступово пересихають. Станом на 15 лютого, попри зимові опади, заповнюваність основних водосховищ півострова не перевищувала 40% від проєктного об'єму. В результаті ціла низка кримських міст, включаючи Сімферополь, отримує воду за графіком – і ця вода далеко не найкращої якості.
Немає води – немає і життя, а це значить, що Крим може стати малопридатним для людського існування місцем. Другий сценарій – це поступове скорочення чисельності населення до тих меж, які можуть бути забезпечені власними ресурсами півострова. У будь-якому разі, людина може витерпіти багато – недолік грошей, мізерне харчування, свавілля чиновників, масову забудову, знищення лісів і парків, а також навалу чужинців в одностроях військовослужбовців російської армії. Але відсутність води можна витримати не більше 4 діб...
Таким чином, «вітрини» з Криму не вийшло. Вийшла проблемна територія. Це й є справжні наслідки «російської весни».
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»