Суботня акція протесту біля порожньої будівлі Офісу президента із закликом звільнити громадського активіста Сергія Стерненка, а також військового і волонтера Андрія Антоненка закінчилася розбитими шибками, розмальованими стінами та черговим розділенням думок серед представників громадянського суспільства і політиків.
Одні вважають, що такі дії мали на меті привернути увагу влади до проблем із судовою та правоохоронними системами. Інші – що подібні дії створюють сприятливу «картинку» стосовно радикалізації українського суспільства.
Політики з різних політичних сил також розділилися на два табори. З одного боку є факт наруги над державними символами та витрати з держбюджету на прибирання наслідків погромів. З іншого боку – абсолютно адекватні заклики до президента – і як глави держави, і як лідера пропрезидентської монобільшості в парламенті – пришвидшити процес судової реформи та політично вплинути на ситуацію із незаконними, на думку частини громадських активістів, затриманнями та судовими процесами.
Дана подія, швидше за все, лише початок нових акцій протестів, які можуть суттєво вплинути на політичну розстановку сил в державі. Якими будуть наслідки суботніх подій – аналізуємо у п’яти головних висновках.
Слабкість влади?
Найпримітніша риса акції протесту – це те, що радикалізація сталася вже після того, як організатори оголосили про її завершення. А ще те, що сама акція відбулася в суботу ввечері, - не надто вдалий час для того, аби донести свої вимоги до президента та чиновників з його Офісу.
За що засуджено Стерненка: позиція суду та захистуВирок активісту Стерненку спричинив резонас у суспільстві та експерному середовищі. Ми розбиралися, яку позицію займали всі сторони процесу.
Втім, примітно також і те, що ні поліція, ні Нацгвардія не втручалися у ці події - був затриманий лише один із громадських активістів. Важливо зазначити, що за бажання частина вулиці Банкової, на якій знаходиться Офіс президента, могла би бути легко обмежена у доступі для акції протесту. З одного боку, невтручання правоохоронних органів не викликало подальшої радикалізації, а з іншого – маємо прозорий натяк на «слабкість» влади у захисті важливих державних об’єктів та ще й медійну «картинку» із розмальованими стінами та свастиками.
Опозиція відхрещується
Попри присутність на акції представників політичних партій, які займають опозиційну риторику щодо влади у парламенті - «Європейської солідарності» та «Голосу» - серед цих політичних сил не знайшлося стовідсоткової підтримки дій протестувальників.
Не підтримали такі методи і більшість представників позапарламентських партій «правого» спрямування. Це означає, що репутаційні наслідки від подібних акцій протестів поки що не готовий брати ніхто. А отже, є вірогідність того, що подібне «привернення уваги» могло бути і спланованою політичною провокацією і для самих опозиційних сил.
Фактор Авакова
Поки що немає фінальної політичної оцінки ситуації – відповідно, вона може з’явитися після звіту правоохоронних органів та реакції парламенту, позачергове засідання якого може бути скликане цього тижня.
Проте однією з вимог протестувальників була відставка міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який зібрав чималу кількість негативу за час свого 7-річного перебування на цій посаді. Тож один із висновків – такі акції стають ще й тестом для влади стосовно подальшої реакції на вимоги протестувальників.
Випробування протестного потенціалу
Історії із радикалізацією будь-якого протесту інколи мають і зворотню сторону. Адже йдеться не лише про мобілізацію найбільш пасіонарних і активних громадян, але й про замаскований намір «випустити пару».
Погром ОПУ: Кабмін звернувся із заявою до українцівВ уряді засудили вандалізм і погром будівлі ОПУ на акції протесту, яка проходила на підтримку Сергія Стерненка. Українців закликали висловлювати протести мирно.
Так це чи ні – покаже час, проте в медійній площині наразі більше обговорюють саме поведінку протестувальників та написи на стінах Офісу президента, ніж про реалії судової системи та встановлення справедливості.
Ефект «картинки для Кисельова»
Нарешті, після кількох тижнів інформаційного аншлагу з приводу рішень РНБО, саме подія на Банковій протягом останніх днів докорінно змінила медійний порядок денний.
Звісно, обмальовані стіни Офісу президента з акцентом на свастиці – якнайкраще лягають в пропагандистську риторику Кремля стосовно «засилля нацистів» в центрі Києва. Та й загалом після останніх подій із санкціями та закриттям телеканалів з медійного пулу Віктора Медведчука суботні події цілком можуть бути своєрідним «нагадуванням» Володимиру Зеленському про можливість подальшої ескалації ситуації з метою послаблення його рейтингових позицій, вдало замасковані під дії праворадикалів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»