На кордоні хмари ходять похмуро. Тільки й розмов, що про можливе різке загострення війни з Росією, аж до переходу до повномасштабних бойових дій. Президент благає західних партнерів пришвидшити процедуру прийняття в НАТО, інакше нам з ворогом не впоратися. В цей час заступник начальника управління Служби зовнішньої розвідки скиртує для свого брата долари на секретній квартирі. Натовців таке має вразити і розчулити.
Брат – відомий голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк, епічний герой всього суддівського корпусу України, який демонстративно кладе з приладом на всі жалюгідні спроби притягнути його до відповідальності. Заслуги Вовка перед Батьківщиною неоціненні. Одним своїм безтурботним існуванням він множить на нуль всю пафосну балаканину про судову реформу і про непримиренну боротьбу з корупцією, змушує дивитися непривабливій правді в очі. Незліченні багатства, виявлені на потаємній квартирі, приписують йому, а не братові-розвіднику, але нехай тепер доведуть. Як би ще вибачатися перед шанованою людиною не довелося і компенсувати моральну шкоду.
Що стосується Юрія Зонтова, високопоставленого співробітника СЗР і брата свого брата, до нього, звичайно, питання є, але до його керівництва і керівництва керівництва їх більше.
САП повідомила про підозру брату голови ОАСК ВовкаАнтикорупційні органи правопорядку вручили повідомлення про підозру двом адвокатам, яких підозрюють у корупційній справі.
У глибокій теорії, звичайно, брат за брата, напевно, не відповідає, але на практиці спецслужби зняттю підозр, що Зонтов бере участь в справах Вовка, які давно перестали бути секретом для країни і за її межами, повинна була передувати ретельна перевірка, а в принципі він просто з-під ковпака не повинен був вилазити. Або цього не робилося зовсім, або робилося так, як у нас робиться майже все. І зовсім не можна виключати, що брат-розвідник тому і займає свою посаду в СЗР, оскільки у нього такий корисний брат-суддя, що колекціонує антикваріат і валюти різних країн у промислових кількостях.
У Служби зовнішньої розвідки тут багаті традиції, у них сам Сергій Олексійович Семочко носив плащ і кинджал в якості першого заступника керівника, і робити це нітрохи не заважали специфічна репутація колишнього глави управління «К» СБУ, російське громадянство його фактичної дружини і її бізнес в Криму. Війна війною, бабло за розпорядком. Що характерно, навіть після того, як всі ці факти стали широко відомі, Семочко продовжував служити на своїй посаді, і лише коли вибори смаженим півнем клюнули головнокомандувача, було звільнення.
Цього разу СЗР відразу повідомила про відсторонення Зонтова від обов'язків на час розслідування, але непогано б, щоб внутрішнє розслідування торкнулося ширшого кола питань, ніж посередництво розвідника в схемах брата, а також більш широкого кола людей. Зокрема, тих, хто за посадою відповідає за внутрішню безпеку структури і невразливість співробітників для вербування.
Прибрати російські дивізії від кордонів або з Криму нашій владі не під силу, але щоб розібратися з вовками і семочками, ніякий Столтенберг або тим більше Байден начебто не потрібні. Однак згадуєш епізод з Шокіним і тим же Байденом, і розумієш, що ні, ще й як потрібні. Яке покоління українських правителів не в змозі впоратися з власною жадібністю і пронозливістю, та й завдання, загалом, так у них не стоїть. Яке покоління українців не в змозі їх як слід проконтролювати і змусити працювати на країну. Не можна, щоб ключ від бару зберігався в алкоголіка, але й ні в яке НАТО, яке могло би за нашими приглянути, з такими схильностями не беруть. Замкнене коло.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»