Треба визнати, Путіну вдалася дрібна капость: його послання Федеральним зборам вимушено слухала величезна кількість людей, яким діла немає до бюджетного кредитування російських регіонів або підтримки внутрішнього молодіжного туризму. Напружено чекали новин військово-політичного характеру, але минулося. Російський президент невиразно погрозив комусь, хто перетне червоні лінії, які Путін сам же і встановлює. Головна ж цінність, яка продавалася в його виступі – він сам, мудрий і дбайливий, що стоїть на сторожі життя і здоров'я росіян і, що важливо, стабільності. Мости із Заходом пообіцяв не спалювати.
Шизофренічна розщепленість свідомості російського керівництва і «глибинного народу», відбитим світлом якого це керівництво світить, цілком допускає і злісну агресію, і дифірамби стабільності одночасно. Так що обманюватися щодо раптової миролюбності тамтешнього вождя не варто. Тим більше, що і параноя там в наявності: ЦРУ ж тільки і чекає, щоб зазіхнути. Он на Лукашенка же спокусилися. Внутрішніх ворогів придумувати і тиснути будуть нещадно.
А видиме пом'якшення щодо ворогів зовнішніх, деяку ремісію, було б необачно прийняти за одужання. Якщо в Кремлі зараз прийняли рішення перед святом демократії, як би виборами в Держдуму, трохи зміцнити народну лояльність, що почала було бліднути і розповзатися, бюджетними подачками, це не означає, що в будь-який момент в Путіні знову доморощений геополітик не переможе інші нездорові субособистості.
Путін про зовнішню політику: «Ми поводимося стримано»Президент РФ Володимир Путін у зверненні до Федеральних зборів 21 квітня заявив, що хоче мати добрі відносини з усіма країнами, але попередив, що РФ готова дати жорстку відповідь.
Масштабна перевірка боєготовності російської армії триває. Хто знає, наскільки Кремль задоволений результатами перевірки, але для України вони виявилися поки цілком стерпними. Захід досить дружно, хай і риторично, піднявся на її захист, Зеленському вдалося переговорити з ключовими партнерами та прокачати тему про просування в НАТО. Про Україну знову згадали і ніби навіть по-новому задумалися. В української влади загроза, рівня серйозності якої не було довгі роки, не викликала якоїсь паніки і непотрібної суєти, у всякому разі, помітної зовні. Як не крути, впоралися.
У другу річницю фінального, переможного туру президентських виборів можна відзначити, що це важке випробування Володимир Зеленський пройшов. Адже одним з найбільш непрояснених питань з самого початку його президентства залишалося: як він себе поведе в лідерський якості перед обличчям реальної загрози, в якій опиниться Україна. Так, в загальному, нормально повів. У великих Вінстона Черчилля і Петра Олексійовича Порошенка, звичайно, вийшло б в тисячу разів краще, але для недосвідченого малого вельми гідна поведінка.
До «зеленої» влади величезна кількість обґрунтованих претензій. Багато що з того, що вони роблять, краще б їм не робити, і навпаки, з багатьох важливих позицій не робиться взагалі нічого. Але в цьому відношенні вони якраз нічим не відрізняються від усіх своїх попередників. За два роки випадкові хлопці показали, що їм під силу те, чим займалися з видом небожителів старі кар'єрні політики: розділяй і володарюй. Стався стриманий експеримент із розчарування влади в не найбільш для цього відповідних умовах, зважаючи на безперервну війну, що загрожує перерости з локальної у тотальну. І він несподівано вдався.
Ось тепер би інший експеримент запустити: як не бути схожим на стару владу. Поки що нікому не вдавалося. Але якби вийшло, це була б найбільш образлива дуля Путіну.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»