Дивлячись на те, як всіх надихнула боротьба за право футболістів української збірної носити на формі гасло «Героям слава!», мимоволі згадуєш скандальну свого часу заяву Іва Летерма, прем'єр-міністра бельгійського регіону Фландрії, який вирішив підкреслити різницю між фламандцями і валлонами, що бельгійців об'єднують лише король, футбольна збірна та деякі сорти пива. Це не завадило, до речі, Летерму пізніше стати главою уряду Бельгії.
З пивом у нас справи йдуть значно краще, ніж з монархією, але до рівня національного символу його не змогло підняти навіть спонсорування футбольної збірної. Об'єднавчу роль нашого футболу теж перебільшувати не варто, хоча і применшувати не треба. Але замах на героїв, яким слава, зачепив навіть тих, хто не відрізнить Ігоря Суркіса від Григорія. Ну і справді, якого, власне, біса.
Однак і ця єдність у відстоюванні патріотичного гасла, категорично правильна за своєю суттю, ґрунтується на її граничній простоті і рятівній незрозумілості. Варто лише трохи уточнити, які у кого герої, і ось уже кордони цієї єдності починають розпливатися, а інші матеріалізуються. У старому радянському фільмі «Подвиг розвідника» персонаж Павла Кадочникова, що маскується під німецького офіцера, пропонує ворогам тост «За перемогу!». Після того, як всі випивають, він додає: «За нашу перемогу!» – і випиває сам. Так і у випадку з гаслом на футболках мимоволі виникає питання, яким героям слава.
«Чує кішка, чиє м'ясо з'їла»: що показав скандал довкола футболок збірної УкраїниУ скандалі з новою формою української збірної з футболу Союз європейських футбольних асоціацій став на бік нашої країни.
Тренер української збірної Андрій Шевченко відкинув усі сумніви щодо форми. Нагадаю, спочатку вона розлютила представників Росії, яким не сподобався зображений на ній в контурах України Крим. Шевченко заявив, що форма затверджена УЄФА, і ніяких проблем тут немає. При цьому два тижні тому Андрій перед камерами усього світу гаряче радів перемозі своєї колишньої команди «Челсі» разом з її власником Романом Абрамовичем. Про їх теплу дружбу добре відомо, і від цього питання про героїв, погодьтеся, дещо підвисає. Абрамович зараз судиться з колишньою кореспонденткою Financial Times в Москві Кетрін Белтон, яка приділила йому достатньо місця в своїй книзі «Люди Путіна: Як КДБ повернув собі Росію і перейшов в наступ на Захід».
Повідомляють, що проти гасла про героїв виступив Григорій Суркіс, депутат від ОПЗЖ і колишній член виконкому УЄФА, котрий використовував свої колишні зв'язки, щоб домогтися відповідної заборони. Від старого, з незапам'ятних часів, соратника Медведчука цілком можна було очікувати подібних дій, у Медведчука-то герої точно інші, як можна легко переконатися з поширених записів його розмов з лідерами проросійських бойовиків. З іншого боку, у версії, що ходить в патріотичних колах, роль путінського кума у звільненні наших полонених називається виключно важливою. Герою слава?
Та й нинішній глава Української асоціації футболу Андрій Павелко, який самовіддано кинувся в Рим, щоб умовити УЄФА не банити патріотичне гасло на формі наших футболістів, теж відомий герой. Сват дніпровського кримінального авторитета Петровського, фігурант кількох кримінальних проваджень, Павелко був виключений буквально за місяць до Євромайдану з фракції «Батьківщина» «за опортунізм», тобто за відкриту співпрацю з владою, яка посадила Юлю. Зате вже через рік після Майдану він опиняється не просто в «Блоці Петра Порошенка», а на козирних позиціях заступника голови фракції і голови бюджетного комітету. Теж, виходить, дуже корисна людина. І, як ми бачимо, досвідчений патріотище.
Символи і гасла, покликані максимально прояснювати ситуацію і легко визначати, де свої, де чужі, часом лише маскують непримиренні розбіжності. А для когось виконують захисну функцію: відгородитися від неприємної правди, сховатися в картонний будиночок власного патріотизму, розмальований в кольори національного прапору і розписаний красивими словами. Ніби він здатний когось вберегти від справжніх неприємностей.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»